Такий ідеальний вигляд правителя. А як на практиці: є чи однозначна відповідність між високою мораллю й високим постом? Судячи з тому, як наполегливо Конфуцій підкреслює, яким повинен бути правитель, йому ясно, що збігу отут немає. Тому характеристика шляхетного чоловіка служить Конфуцію й самостійному завданню, відмінної від питання про найкраще керування державою. У цьому зв’язку на перший план виходить відношення шляхетного чоловіка до знання, його здатність до самостійних і глибоких суджень. Уточнюючи образ шляхетного чоловіка, Конфуцій протиставляє йому низької людини. “Учитель сказав: “Шляхетний чоловік думає про те, як би не порушити закони; низька людина думає про те, як би покористуватися” . Конфуцій підкреслює, що шляхетний чоловік поводиться з урахуванням волі Неба. Його знання не переслідують корисливої мети. Вони для нього самокоштовні й спрямовані на істотне й загальне, а не на частковості. Безкорисливе одержання знань наближає шляхетного чоловіка до стану совершенномудрого. Конфуцій не проводить між ними твердої грані. Деяких древніх правителів він називає совершенномудрими. Очевидно, він зв’язує цей стан з гуманністю як з вищою істиною. Тоді ідеалом поводження совершенномудрого виявляється спокій, урівноваженість, у чому конфуціанство знову перегукується сдаосизмом.

§6. Гуманність Конфуція

Трактуючи гуманність як здатність розбиратися в людях і керувати ними, Конфуцій зв’язує її прояву із соціальною ієрархією, із пристроєм держави. Інтерпретуючи гуманність як вищу істину, що володіє всесвітнім значенням, він, навпроти, затверджує необхідність деякої відчуженості, відносний незалежності від суспільного становища. Тому, надаючи великого значення керуванню державою, призиваючи людей до того, щоб вони зайняли своє місце в соціальній ієрархії й виконували свій борг у строгій відповідності з етикетом, Конфуцій у той же час наголошує на мораль, передбачаючи можливість для людини самому визначати, що добре, а що погано. “Учитель сказала: “Людина не повинен засмучуватися, якщо він не має високого поста, він повинен лише засмучуватися про те, що він не зміцнився в моралі” . В остаточному підсумку виходить, що шляхетний чоловік повинен повністю вписати в дану систему й у теж час зберегти незалежність суджень, що приводить до суперечливої ситуації. Прагнення до вдосконалювання й до здійснення гуманності Конфуцій зв’язував з подоланням себе аж до самопожертви. У його розумінні всесвітнє значення гуманності скоріше змушує припускати, що гуманність - у природі людини, і здійснювати неї - значить додержуватися своєї природи, а не ламати її. Ця думка одержала розвиток в учнів Конфуція, зокрема в Мен-Цзи (372-289 рр. до н.е.) .

Pages: 1 2 3