Ми йдемо Крізь револьверний гавкіт, Щоб, Умираючи, Втілитися В пароплави, У рядки И в інші довгі справи. В. В. Маяковський Володимир Володимирович Маяковський - поет кипучої енергії, революційного запалу й високого патріотизму. Його вірші часто дуже конкретні за часом і діючими героями, але широкі узагальнення, що включають, асоціації й тим цікаві, існуючі над часом і простором. Поет як би включає космос у свою творчість. Він вирішує загальнолюдські, глобальні питання, які йому по плечу. Ніхто не може збентежити поета

Маяковський був упевнений, що засобами поезії можна вирішити будь-яку проблему, образно, дохідливо і яскраво пояснити читачам суть питання. Вони швидше зрозуміють поета, чим доповідача й пропагандиста. Звідси спрямованість його щироким масам, з якими Маяковський говорить відкрита й відверто про всі складні проблеми, намагаючись донести до кожного зміст сказаного

Суть патріотизму радянської людини, носія нових переконань, почуттів, моралі, поет розкрив у вірші «Товаришеві Нетте, пароплаву й людині». Герой вірша - реальна людина - Теодор Нетте, дипломатичний кур’єр, що загинув 5 лютого 1926 року при захисті дипломатичної пошти в поїзді, що випливав по території буржуазної Латвії. Згодом ім’ям Нетте був названий один з пароплавів Чорноморського флоту. Побачивши в Ялті пароплав, названий ім’ям друга, Маяковський ще раз глибоко пережив велич подвигу громадянина країни Рад і поділився із читачами своїми думками. Вірш композиційно розпадається на чотири частини

У першій говориться про зустріч поета з пароплавом, названим на честь загиблого друга. Я недарма здригнуся_л. Не загробну дурницю

У порт, Що Горить, Як розплавлене літо, розвертався И входив Товариш ♦ Теодор Нетте». Удивляючись у красень пароплав, Маяковський згадує конкретну людину, небагато забавн і наївного, якщо говорив про поезію, і відповідального й зібраного, виконуючого обов’язку дипкур’єра, Теодора Нетте. …бовтав про Ромке Якобсона й смішно потів, Вірші вчачи. Засипав кутру.

Курок Аж палець звів… Суньтеся - кому полювання! У другій частині поет робить висновок, оцінюючи вчинок Нетте в нього суспільної значимості

Начебто навік За собою З битви коридорної тягнеш слід героя, Світлий і кривавий. У комунізм із книжки Вірять середньо. ♦ чиМало, Що можна В книжці намолоти!

» А таке - Пожвавить раптово «бредні» і покаже Комунізму Єство й плоть. У третій частині вірша поет ставить історію життя Нетте в ряд багатьох інших, обґрунтовує висоту життєвих цілей всіх радянських людей, а тому й значимість кожного окремого життя зростає, як би не була вона коротка. Ми живемо, Затиснуті За неї allsoch.

ru 2001-2005 Залізною клятвою. На хрест И пулею чешіть: Це - Щоб у світі Без Росії, Без Латвії, Жити єдиним Людським загальжиттям. Четверта частина - це ліричне одкровення поета, радянського громадянина, готового, як і Нетте, віддати життя за Батьківщину, за щастя трудящихся всього мира

Мені б жити й жити, Крізь роки мчачись. Але наприкінці хочу - Інших бажань немає - зустріти я хочу Мою смертну годину так, як зустрів смерть Товариш Нетте. Стругаючи логічність у розвитку основної думки добутку повідомляє його особливу переконливість і більшу ліричну силу

Вірш читається на єдиному подиху. Завдяки чіткій композиції й образній, яскравій мові поет домагається головної мети - донести зміст добутку - зрозуміти пафос подвигу в ім’я Батьківщини, запалити полум’я патріотизму в серцях радянських людей