«Батьки й діти» Тургенєва - це соціально-психологічний роман, у якому головне місце відведене суспільним колізіям. Добуток побудований на протиставленні головного героя - різночинця Базарова й інших персонажів. У зіткненнях між Базаровим і іншими персонажами розкриваються основні риси характеру героя, його погляди. Головним антагоністом Базарова є Павло Петрович Кірсанов. Конфлікт між ними зав’язується відразу після того, як Базарів приїжджає в будинок Кірсанових. Уже портретна характеристика свідчить про те, що це зовсім різні люди. При описі зовнішності Базарова й Павла Петровича автор використає деталізований портрет, розрахований, головним чином, на зрительское враження. Зовнішній вигляд Базарова, його манера триматися виявляють у ньому справжнього демократа

Перед нами - людина «високого зросту в довгому балахоні з кистями», особа його «довге й худе, із широким чолом, догори плоским, донизу загостреним носом, більшими зеленуватими очами й висячими бакенбардами піскових кольорів… пожвавлювалося спокійною посмішкою й виражало самовпевненість і розум». Базарів не зважає на умови, прийнятими у дворянських сім’ях, він тримається просто, раскованно й так, як йому зручніше. Портрет Павла Петровича говорить про його аристократизм: «Весь вигляд Аркадьєва дядька, витончен і породистий, зберіг юнацьку стійкість і те прагнення нагору, ладь від землі, що большею частиною зникає після двадцяти років». Характеризуючи манери Павла Петровича, автор розкриває його погляди. Так, під час зустрічі з Аркадієм, Павло Петрович, «зробивши попереднє європейське «snake hands»… три рази по-російському поцілувався з ним». У цьому випадку автор підкреслює англіканство Павла Петровича й разом з тим його прихильність дворянським поглядам

Для характеристики своїх героїв Тургенєв використає різні види портрета. Так, для розкриття образів Кукшиной і Ситникова автор прибігає до прийому сатиричного портрета. «Тривожне й тупе вираження, - пише Тургенєв про Ситникове, - позначалося в маленьких, втім приємних рисах його прилизаної особи; невеликі, немов втиснені очі дивилися пильно й неспокійно, і сміявся він неспокійно: якимось коротким, дерев’яним сміхом».

Одна з найважливіших колізій роману розвивається в X главі. Автор назвав діалог, що втримується в цій главі, «сутичкою» між Павлом Петровичем і Базаровим. Під час діалогу Базарів тримається впевнено, холоднокровно, Павло Петрович же поводиться як людина запальний, що не вміє стримувати свої емоції. Кульмінація взаємин Павла Петровича й Базарова відбувається в XXIV главі, під час дуелі, з якої Базарів виходить переможцем

Сам автор писав, що «дуель із Павлом Петровичем саме уведена для наочного доказу порожнечі елегантно-дворянського лицарства, виставленого майже преувеличенно комічно». Незважаючи на те що головне місце в добутку займають суспільні колізії, у ньому є присутнім і любовною інтригою, але, стисла політичними суперечками, вона укладається в п’ятьох главах. Скрутність любовної інтриги колізіями відбилася й на розміщенні окремих її частин, сприяла зближенню зав’язки з кульмінацією, а кульмінації з розв’язкою. Кульмінація любовної інтриги показана в XIII главі. Тут відбувається пояснення Базарова з Одинцовій, після якого автор роз’єднує їх до кінця роману

Однак, незважаючи на компактність любовної інтриги, вона зіграє важливу роль для характеристики героя. Уже в тім, що Тургенєв змусив свого героя потерпіти фіаско в любові, є намір письменника розвінчати Базарова. Герой починає висловлювати песимістичні думки, втрачає самовпевненість, міняються навіть його звички й манери: «…лихоманка роботи з його зіскочила й замінилася тоскливою нудьгою й глухим занепокоєнням. Дивна утома зауважувалася у всіх його рухах, навіть хода його, тверда й стрімко смілива, змінилася». Автор як би веде героя по спадній лінії, поступово позбавляючи його впевненості в собі, у необхідності своєї діяльності. Герой як би вгасає, його переконання тануть. У сцені смерті Базарова виникає образ гаснучої лампади, що виступає як алегорія долі героя. В епілозі роману автор поміщає пейзаж, що нагадує, за словами Герцена, реквієм. Тут Тургенєв підбиває остаточний підсумок життя Базарова, показуючи, як його особистість розчиняється на тлі вічної природи: «Яке би жагуче, грішне, що бунтує серце не ховалося в могилі, квіти, що ростуть на ній, безтурботно дивляться на нас своїми безневинними очами; не про один вічний спокій говорять нам вони, про той великий спокій «байдужої» природи, вони говорять також про вічне примирення й про життя нескінченної…»

Таким чином, пейзаж у романі є важливим засобом відбиття авторської позиції. За допомогою пейзажу Тургенєв виражає й своє відношення до твердження Базарова, що природа не храм, а майстерня, протиставляючи йому поетичну картину літнього вечора. Треба відзначити, що в романі «Батьки й діти» набагато менше описів природи й ліричних відступів, чим в інших творах Тургенєва. Це пояснюється самим жанром соціально-психологічного роману, у якому головну роль грають політичні суперечки, що розкриваються за допомогою діалогу. Саме за допомогою діалогу автор зумів відбити ідейну боротьбу, освітити актуальні проблеми свого часу з різних точок зору. Діалог є й важливим засобом характеристики головного героя

У діалогах з Павлом Петровичем, Аркадієм, Одинцовою розкриваються погляди героя, його характер. Автор використає й мовну характеристику. У розмові Базарів завжди короткий, але його репліки наповнені глибоким змістом, вони свідчать про начитаність і дотепність героя. Базарів часто вживає прислів’я й приказки, наприклад: «На своєму молоці обпалився, на чужу воду дує», «Російський мужик Бога слопает». Мовлення Базарова, так само як і його портрет, свідчить про демократизм героя. Не менш важлива мовна характеристика й для розкриття образа Павла Петровича Кірсанова. У мовленні Павла Петровича багато специфічних слів і виражень, характерних для станово-поміщицького лексикона XIX століття. Автор сам пояснює особливості його мовлення: «У цій примсі позначався залишок переказів Александровского часу. Тодішні тузи, у рідких випадках, коли говорили рідною мовою, уживали одні - эфто, інші - эхто: ми, мої, корінні русаки, і в той же час ми вельможі, яким дозволяється зневажати шкільними правилами…» Мовна характеристика Павла Петровича говорить про те, що це людина «старого століття».

Таким чином, всі художні засоби роману підпорядковані його жанровій своєрідності, спрямовані на розкриття його ідейного змісту

Головним антагоністом Базарова є Павло Петрович Кірсанов. Конфлікт між ними зав’язується відразу. Уже портретна характеристика свідчить про те, що це зовсім різні люди. При описі зовнішності Базарова й Павла Петровича автор використає деталізований портрет. Зовнішній вигляд Базарова, його манера триматися виявляють у ньому справжнього демократа. У його балахоні з кистями відчувається зневага суспільними нормами, можливо, виклик. В описі особи автор підкреслює «самовпевненість і розум». Базарів не зважає на умови, прийнятими у дворянських сім’ях, він тримається просто, раскованно й так, як йому зручніше. Портрет Павла Петровича говорить про його аристократизм: вигляд «витончене й породистий», прагнення навіть у селі одягатися як личить у вищому суспільстві. Характеризуючи манери Кірсанова, автор попутно розкриває його погляди. Так, під час зустрічі з Аркадієм Павло Петрович «зробивши попереднє європейське “shake hands”… три рази, по-російському, поцілувався з ним». У цьому випадку автор підкреслює вигадливе з’єднання англоманства й патріархальності

Одна з найважливіших колізій роману розвивається в 10-й главі. Автор назвав діалог, що втримується в ній, «сутичкою» між Павлом Петровичем і Базаровим. Під час діалогу Базарів тримається впевнено, холоднокровно, опонент же поводиться як людина запальний, що не вміє стримувати свої емоції. Кульмінація взаємин Павла Петровича й Базарова відбувається в 24-й главі, під час дуелі, з якої Базарів виходить переможцем. Сам Тургенєв писав про ролі цієї сцени в романі, що вона наочно доводить порожнечу елегантно-дворянського лицарства, оскільки виставляє його в комічному виді

Pages: 1 2