Для розуміння ідейного змісту роману Ф. М Достоєвського “Злочин і покарання” дуже важливим є аналіз композиції добутку, зокрема таких її елементів, як сни. Перший сон головного героя роману Родіона Романовича Раскольникова описується на початку першої частини добутку. Що ж сниться нещасному героєві, так чуйно й болісно сприймаючого будь-якого прояву несправедливості, твердості, підлості, порочності сучасного йому суспільства? Достоєвський описує кошмар: маленький Розкольників іде з батьком на цвинтар, на могилу молодшого брата. Їхній шлях лежить через шинок, біля якого коштує ломовий кінь, запряжена у віз. Із шинку виходить п’яний хазяїн коня й запрошує своїх приятелів прокотитися

Старий кінь не рухається з місця, і Микола починає бити її батогом, що потім міняє на лом. Після декількох ударів ломом Микола вбиває кінь, і маленький Родіон кидається на нього з кулаками. Розкольників прокидається від жаху, і пережите в сні повертає його до думки про те, чи зможе він убити чи ні; чи зможе позбавити вес принижених і ображених, втіленням яких стає жалюгідна шкапа з його кошмару, від жорстокості й порочності навколишнього світу, уособленням якого є п’яний візник Микола, Кошмарне бачення тісно переплітається з не менш (якщо не більше) жахливою й огидною дійсністю, він виступає своєрідним поштовхом, що впритул наближає героя до фатальному рішенню - убивству старухи-процентщицы. У другій частині роману Раскольникову, що вже совершили розправу над бабою (але також убили ні в чому не винну Лизавету) знову сниться сон, що переходить у марення: цього разу йому сниться (або ввижається), що б’ють господарку

З одного боку, це бачення можна сприйняти як відбиття підсвідомого бажання розправитися із ще однієї “вошею” (як відомо, Розкольників повинен квартирній господарці пристойну суму грошей, через що викликався в поліцію); з іншого боку - як страх перед майбутнім, що, якщо випливати теорії молодого героя, може перетворитися в щось жахливе. Немов би у відповідь на глибокі внутрішні переживання Родіона мати надсилає йому гроші, на які Розкольників викуповує в господарки вексель. Одна із проблем вирішена, але в порівнянні з Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 дивовижною драмою героя вона здається краплею вморе.

У третій частині роману - знову кошмар. Цього разу Раскольникову сниться, що баба жива й сміється над ним. Він намагається вбити її, але з усіх боків люди, вони й дивляться й мовчать. У композиційному плані третій кошмар героя є продовженням його міркувань про “тварину тремтячої”, про те, що він “не людини вбила”, а “принцип”, своєрідним підтвердженням його здогадів щодо слабості власної натури, нездатності переступити через труп людини Крім того, цей сон (а саме - опис людей, що дивляться в мовчанні) випереджає появу в кімнаті Раскольникова Аркадія Івановича Свидригайлова, своєрідного психологічного двійника головного героя, що спостерігає за сплячої Родіоном. Провісником морального видужання, рятуванням від болісних сумнівів і пошуків відповідей на питання про неспроможність власної теорії стає для Раскольникова півсон, напівмарення, описаний в епілозі роману: Родіонові чудиться, що увесь світ повинен загинути через хворобу, начебто є мікроб, точніше - парфуми, обдаровані розумом і волею, які вселяються в людей, роблячи їх біснуват і божевільними, хоча заражені вважають себе розумними й непохитними вистине.

Люди заражаються, починають убивати друга друга, пожирати, як павуки в банку. Після останнього кошмару Розкольників зціляється - як фізично, так і духовно, наближається до порога, за яким - нове життя, у якій він, за порадою Порфирія Петровича, стане сонцем. Отже, у композиційному відношенні сни Раскольникова відіграють важливу роль: вони сприяють граничній концентрації читача на розвитку сюжету, на описуваної автором системі образів; підготовляють до наступних епізодів, багато хто з яких мають величезне значення для розуміння основної ідеї роману

Крім того, введення в оповідання таких елементів, як сни, має важливе значення в художньо-образотворчому плані. Воно визначає психологізм у зображенні головного героя роману Так, наприклад, завдяки сну Раскольникова про п’яного візника ми розуміємо особливість щиросердечного самопочуття героя, що у той момент випробовував сильну відразу до навколишнього оточення; намагався зіставити нинішній стан з тим, яке буде в нього після здійснення злочину, сприйманого як щось жахливе. Хто знає, якби Розкольників прислухався тоді до своїх відчуттів, те навряд чи б виявився роздавленим жахливою трагедією, що розколола надвоє його свідомість