Свій творчий шлях А. Блок починав як поет-символіст. Цим, напевно, можна пояснити й безліч образів-символів, що наповнюють його поему “Дванадцять” - своєрідний літопис allsoch. ru 2001-2005 революції, яскравий зліпок часу загибелі старого миру, ненависного поетові. Основні кольори в поемі “Дванадцять” - чорний і білий

З них поема починається, начебто ми з ходу попадаємо в зовсім особливий, некольоровий мир: Чорний вечір. Білий сніг. Достаток чорного в цій поемі можна трактувати не тільки як символічне відображення темного, злого початку, але і як хаос, перемогу стихійних сил не тільки у світі, але й у людині. Стихія в цій поемі настільки неприборкана, що здається, саме вітер і хуртовина розривають її на частини

Можливо, саме стихійні сили знайшли свій прояв і втілення в загоні із дванадцяти чоловік. Колишні каторжники, “голота”, нині вони - захисники революції. Але з якою легкістю віддаються вони розбою розгулу, грабежам, начебто їх ціль - не будівництво нового миру, а лише безжалісне руйнування! Чорний колір?; Символізує й бездуховність, внутрішню порожнечу цих людей, які відреклися від усього, що було для них святим: …

И йдуть без ім’я святого Всі дванадцять - удалину. До всього готові, Нічого не жаль… Вони готові стріляти із гвинтівки й у найдорожче для поета: Пальнемо-Ка кулею у святу Русь - У кондову, В избяную, У толстозадую.’ На даний момент ці захисники революції не бачать нічого перед собою: спереду тьма, над ними - “чорне, «риое небо”, у груди - “чорна злість, свята злість”.

И отут з’являється ще один колір - червоний. Він цим-(пизирует революцію, зміни. Але дуже часто в поемі ммелто червоного з’являється колір “кривавий”, що красномовно свідчить про всіх тих жертв, яких тре-бу«т руйнування старого й побудова нового миру

Видимо, тому ідеал революціонерів - світова пожежа - щ» одне стихійне втілення, що спалює й очищає все віджиле, хворе, мертве. Але під чи силу чоло-ияку контролювати цю неприборкану стихію? Ми на горі всім буржуям Світову пожежу роздуємо, Світова пожежа в крові - Господи, благослови! І все-таки, незважаючи ні на що, А. Блок вірить у революцію, у те, що її учасники й захисники згодом зуміють перетворити не тільки навколишній світ, але й себе, і навчаться будувати. Ця надія втілена в білому кольорі, що завжди був символом чистоти, духовності, світла

Білий сніг, що падає на місто, що супроводжує солдат, нечутно й ненав’язливо обновляє всі навколо. Квінтесенцією святого, світлого, що очищає початку, що лежить в основах революції, є образ Ісуса Христа, що з’являється в останніх рядках поеми: Спереду - із кривавим прапором, И за хуртовиною не бачимо, И від кулі непошкоджений, Ніжною ходою надхуртовинним, Сніжним розсипом перлової, У білому віночку із троянд - Спереду - Ісус Христос. А. Блок - насправді найбільший поет, адже в поемі “Дванадцять” він зумів передати не тільки “музику революції”, але й музику кольору, що і допомогла йому втілити в життя свій грандіозний авторський задум