На даний рахунок у науці існує дві точки зору.

Більшість закордонних істориків і археологів, а також значна частина вітчизняних істориків і археологів кінця ХХ - початку ХХ століття думають, що вікінги, вони ж варяги наших літописів, почали проникати в Східну Прибалтику й заглиблюватися далі на схід, північний схід і південний схід із другої половини VIII століття. В IX сторіччі варяги вже досить освоїлися спочатку на Волзькому шляху, а потім, коли волзькі булгари й хазари стали лагодити їм труднощі для спуська по Волзі нижче м. Булгара, варяги відшукали інший шлях до багатств Сходу й Візантії - шлях «З варяг у греки».

Цей шлях ішов з Фінської затоки по ріці Неві (проти плину) у Ладожськое озеро, далі рікою Волхов (проти плину) в озеро Ільмень, а звідти рікою Ловать так само проти плину до вододілу. Тут човна волоком перетаськували й по різних малих ріках попадали в Дніпро, яким за течією можна було доплисти до Чорного моря, а звідти уздовж побережия шлях лежав у Константинополь. На Дніпру варягів зустрічали двоє труднощів: величезна відстань (вставала проблема пункту, де можна було передохнути й полагодити спорядження) і пороги (де човна знову потрібно був тягти волоком по березі на очах в агресивних степових кочівників, що вважали торговельні каравани своїм законним видобутком).

Значення цього другого шляху поступово росло й в інтересах варягів було, щоб уздовж усього шляхи «З варяг у греки» був постійний порядок, що підтримувати могла тільки державна влада. Це визначило активну роль варягів у державотворенні Русь на землях східнослов’янських племен.

Друга точка зору на питання про час появи варягів у Східноєвропейської рівнини була сформульована офіційної радянської історіографії - це час біля 840-х рр. Однак ця дата не відповідає результатам археологічних розкопок. На роль варягів у створення давньоруської держави радянська антинорманськая позиції призначала другорядну роль.

(Т. В. Черникова)