Уже через піввіку після бурхливого князювання Дмитра Івановича ідеологічна оцінка подій того часу стала мінятися убік все більшого шанування дій князя. З’явилася «Задонщина», літописна Повість про Куликовськой битву, а також згадування про перемогу моськовського князя… у Житії Сергия Радонежського.

…Минуло не менш сторіччя від дня бою за Доном в устя Непрядви, коли з’явилося епічне «Ськазання про Мамаевом побоїще».

Особливості ідейної й публіцистичної концепції «Ськазання про Мамаевом побоїще» дозволяють укласти, що «Ськазання» не з’явилося «ювілейним» твором, написаним незабаром після ськинення ординського ярма. Висловлені на його сторінках ідеї характерні для більше пізнього часу - останнього років правління Івана III. (Правил в 1462-1505. Прим. - сост.)

Не виключено, що «Ськазання» створювалося по державному замовленню, майже відразу після виникнення потрапивши в загальросійські літописні зводи, замінивши й незабаром витиснувши собою з опису подій 1380 року Літописну повість.

(Зі статті А. Петрова «Свіча зайнялася сама собою»…)

Петров А. «Свіча зайнялася сама собою»…// Батьківщина. 2003. № 12. С. 99-100.