І ще щось більше робив він для людей своїх: щонеділі вирішив він надворі своєму в гриднице влаштовувати бенкет, щоб приходити туди боярам, і гридям (рядовим дружинникам), і соцьким, і десяцьким, і кращим чоловікам - і при князі й без князя. Бувала там безліч м’яса - яловичини й дичини, - було удосталь усяку страву.

Коли ж, бувало, підіп’ють, то почнуть нарікати на князя, говорячи: «Горі головам нашим: дав князь нам є дерев’яними ложками, а не срібними». Почувши це, Володимир повеліли иськовать срібні ложки, ськазавши так: «Сріблом і золотом не знайду собі дружин, а із дружиною добуду срібло й золото, як дід мій і батько». Тому що Володимир любив дружину й з нею радився про пристрій країни, і про війну, і про закони країни, і жив у світі з околишніми князями - з Болеславом Польським, і зі Стефаном Угорським, і з Андрихом Чеським.

(«Повість минулих літ»)