Подорож у тисячу миль починається з одного кроку. (Древнє китайське прислів’я) Говорять, що перше сьогодення знайомство людини із книгою відбуваються завжди випадково, незважаючи на те, що в будинку, де він виховувався, можливо, є багато книг. Так відбулося й із мною. У моїх батьків більша домашня бібліотека, але та книга, що відкрила для мене мир художньої літератури, потрапила мені в руки випадково.

Я б сказав, навіть проти моєї волі. Батьки виховували в мені повага до книг, але в мене воно так і не з’являлося. Я любив вирізати з картону всякі фігурки й склеювати з них які-небудь композиції. Один раз я щось склеював і як прес використовував першу товсту книжку, що попалася на очі. Коли це помітили батьки, вони мене пожурили й змусили поставити книжку на місце

Я недбало поклав книгу на стелаж плиском. Батько зажадав, щоб я поставив її як покладене - у загальний ряд. Я вирішив, що треба мною просто знущаються, і надувся. Тоді батько сказав мені, що, якби я знав, що в цій книзі написано, я б поводився зовсім по-іншому. На щастя, я був цікавий

усі права захищені 2001-2005 Так ще батько підлив масла у вогонь, сказавши, що якби я виявився на незаселеному острові й мені попалася будь-яка книга, то вона б стала для мене дорожче всього на світі. От таким невигадливим шляхом я відкрив для себе книгу Михайла Булгакова “Майстер і Маргарита”. З першого прочитання я вловив у ній тільки барвисті картини дії й фантастичні моменти

Потім я перечитував її ще кілька разів. І нарешті відкрив у романі Булгакова щось глибоке, особисте й навіть інтимне для своєї душі. Тепер, коли я говорю про Булгакова і його добутки, то мимоволі говорю про себе. З російських письменників він мені найближчий і буде супроводжувати мене все моє життя. Назавжди запам’яталося мені відчуття гострої жалості - як при розставанні з дуже близькою людиною, коли я перевернув останню сторінку роману “Майстер і Маргарита”.

Мені здається, Булгаков своїми добутками відтворив власне життя в мріях і реальності. Його доля як письменника була трагична. Але цьому провиною, я вважаю, було не суспільство взагалі, а неспівзвучність письменника радянській епосі. Булгаков не смог і не захотів стати “радянським” письменником. Це глибоко моральний учинок людини, учинок, гідний наслідування

Свої, поки ще невеликі, проблеми я намагаюся вирішувати в ключі мого улюбленого письменника. Терпінню й мужності також можна вчитися в Булгакова. Згадаємо, як письменник кінчає свій добуток “Життя пана де Мольера”: “И я, якому ніколи не призначено його побачити, посилаю йому свій прощальний привіт!

” Ці слова письменника як би сказані їм про себе самому, про письменника, охарактеризованому їм так: “Терпляче й самозабутньо писав він все життя - і здебільшого в “стіл”, іноді, втім, не витримуючи, знищуючи рукопису, зовсім як його літературний герой, майстер у строгій шапочці, загнаний у божевільний будинок дружними зусиллями критиків…” Письменник Булгаков своїм життям і творчістю довів мені, що справа, якій людина присвячує своє життя, існує в більше високому вимірі, чим його особистість. Його життєва справа перебуває в області ідей і духу. Книга талановитого письменника здатна допомогти знайти життєву гармонію многим її читачам. До зустрічі із глибокою книгою, я вважаю, життя людини не має особливого змісту

На тлі художнього досвіду книги, що запала йому в душу, людина починає серйозно осмислювати своє життя. Письменник як би говорить своєму читачеві: “Ви породжені на землі, щоб виконати своє призначення”. Отже, прочитання мною роману М. Булгакова “Майстер і Маргарита” збудило в мені один раз бажання пошукати ще більш глибокий зміст у нашій дійсності. Я прочитав на сьогоднішній день майже всього Булгакова й продовжую із задоволенням читати інші книги

Час засилля масової інформації не може вплинути на мою любов