РОЗСЕЛЕННЯ ПО РОСІЙСЬКІЙ РІВНИНІ. Звідси, із цих схилів східні слов’яни в VII в. поступово розселялися по рівнині. Це розселення можна визнати другим початковим фактом нашої історії. І цей факт залишив деякі сліди в нашої Повести, що також значно проясняються при зіставленні їх з іноземними звістками. Візантійські письменники VI і початку VII в. застають задунайських слов’ян у стані надзвичайного руху. Імператор Маврикій (582 — 602), довго боровшийся із цими слов’янами, пише, що вони живуть точно розбійники, завжди готові піднятися з місця, селищами, розкиданими по лісах і по берегах численних рік їхньої країни. Прокопій, що писав трохи раніше, зауважує, що слов’яни живуть у поганих хатинах, розкиданих поодинці, на далекому одна від інший відстані,  і постійно переселяються. Причина цієї рухливості  відкривається від її наслідків. Византийцы говорять про вторгнення задунайських слов’ян у межі Імперії в другій чверті VII в.; приблизно із цього часу одночасно припиняються й ці вторгнення, і візантійські звістки про задунайських слов’ян: останні зникають кудись і знову з’являються у візантійських сказаннях уже в IX в., коли вони знову починають нападати на Візантію з іншого боку, морським шляхом, і під новим ім’ям Русі. Про долю східних слов’ян у цей довгий проміжок VII - IX вв. знаходимо у византийцев мало надійних звісток. Припинення слов’янських набігів на імперію було наслідком відливу слов’ян з Карпат, що почався або усилились із другої чверті VII в. Цей відлив збігається за часом з аварским навалою на східних слов’ян, у якому можна бачити його причину.

ЙОГО ОЗНАКИ. Наша Повість минулих літ не говорить ні про п’ять вікових карпатських стоянок слов’ян, ні про цю вторинну їхню пересувку звідти в різні сторони; але вона відзначає деякі окремі її ознаки й наслідки. У нарисі розселення слов’ян з Дунаю вона чітко відрізняє західних слов’ян, мораву, чехів, ляхів, поморян, від східних хорватів, сербів і хорутан. Слов’ян, що розселилися по Дніпрові й іншим рікам нашої рівнини, вона веде від східної галузі, а місцеперебуванням племен, її що становили, де потім знають візантійські письменники цих хорватів і сербів, була країна Карпат, нинішня Галичина з областю верхньої Вісли. Хорватів тут знає й наш Початковий літопис навіть в X в.: вони беруть участь у поході Олега на греків 907 р.; з ними воює Володимир в 992 р. Не пам’ятаючи ясно про прихід дніпровських слов’ян з Карпат, літопис, однак, запам’ятала один з останніх моментів цього розселення. Розміщаючи східно-слов’янські племена по Дніпрові і його припливам, вона розповідає, що були в ляхах два брати, Радим і Вятко, які прийшли зі своїми родами й сіли Радим на Сожі, а Вятко на Оці; від них і пішли радимичі й вятичи. Поселення цих племен за Дніпром дає деяка підстава думати, що їхній прихід був одним з пізніх припливів слов’янської колонізації: нові прибульці вже не знайшли собі місця на правій стороні Дніпра й повинні були просунутися далі на схід, за Дніпро. Із цієї сторони вятичи опинилися самим крайнім плем’ям російських слов’ян. Але чому ці племена літопис виводить «від ляхів»? Це значить, що вони прийшли із прикарпатської країни: область зазначеного вододілу, Червова Русь, древня країна хорватів в XI в., коли написана Повість, що розповідає про це, тимчасового років, уважалася вже ляшской країною й була предметом боротьби Русі з Польщею.

ЙОГО ЧАС. Так, зіставляючи неясні спогади цієї Повісті з іноземними звістками, не без зусиль і не без участі припущень одержуємо деяку можливість уявити собі, як підготовлялися обоє початкових факту нашої історії. Приблизно до II в. по р. х. народні потоки прибили слов’ян до середнього й нижнього Дунаю. Колись вони губилися в різноплемінному населенні Дакийского царства й тільки біля цього часу почали виділятися із сарматської маси, відокремлюватися в очах іноземців, як і у власних спогадах. Тацит ще дивується, кому сроднее венеды: германцям або кочівникам-сарматам, і Иорнанд пригадує, що Нікополь на Дунаї заснований Траяном після перемог над сарматами. Але наш літопис пам’ятає, що від волохів, тобто від римлян Траяна, важко довелося слов’янам, які змушені були залишати свої дунайські житла. Але східні слов’яни, що принесли на Дніпро цей спогад, прийшли сюди не прямо з Дунаю, зробивши безперервну перекочівлю: це була повільна пересувка із зупинкою на Карпатах, що тривали з II до VII в. Авари дали поштовх подальшому руху карпатських слов’ян у різні сторони. В V і VI вв. у Середній і Східній Європі очистилося багато місць, покинутих германськими племенами, яких гуннское навала рушила на південь і захід у римські провінції. Аварское навала зробила подібну ж дію на слов’янські племенавинув їх на опустілі місця. Розповідь Костянтина Багрянородного про заклик сербів і хорватів на Балканський півострів імператором Іраклієм в VII в. для боротьби з аварами запідозрений історичною критикою й наповнений сумнівними подробицями; але в основі його, здається, лежить щось дійсне. У всякому разі, VII в. був часом, коли в тім або іншому зв’язку з аварским рухом виник ряд слов’янських держав (Чеське, Хорватське, Болгарське). У це ж століття по місцях, де колись панували готи, сталі розселятися східні слов’яни, як у країні, де колись сиділи вандали й бургунды, тоді ж розселялися ляхи.

ВІДОКРЕМЛЕННЯ СЛОВ’ЯН СХІДНИХ. Вивчаючи початок нашої історії, ми зараз бачили, як виділялися слов’яни з етнографічної маси з невизначеними племінними обликами, що ніколи населяла східну припонтийскую Європу. В VII в., коли вже було відомо власне родове ім’я слов’ян, ми зауважуємо ознаки їх внутрішнього видового поділу, місцевого й племінного. Важко позначити з точністю час, до якого можна було б пристосувати відокремлення їх західної й східної галузі; але до VII в. бачимо, що їхні долі складаються в тісному взаємному зв’язку, залежно від однакових або подібних обставин і впливів. Із цього століття, коли в житті східних слов’ян позначилися явища, які можна визнати початковими фактами нашої історії, ці слов’яни, розселяючись із Карпат, вступають під дію особливих місцевих умов, що супроводжують і направляють їхнє життя протягом багатьох подальших сторіч. Спостерігаючи, як вони влаштувалися на нових місцях проживання, ми будемо стежити за походженням і дією цих нових умов.

Цит по:  

Цит. по: Хронос - всесвітня історія в Інтернеті // http://www. hronos. km. ru/.

Pages: 1 2