Гуань Ханьцин Образа Доу Э. Студент Доу Тяньчжан, з дитячого років сЪебе, що присвятив, навчанню, що здолало безліч книг, проте не домігся ні чинів, ні слави. Уже чотири роки, як умерла його дружина й у нього на руках залишилася малолітня дочка. А отут і вбогість підступила. Довелося зайняти у вдови лихваря тіточки Цай двадцять лянов срібла. Тепер потрібно повертати сорок. Грошей ні, але тіточка прийнялася сватів засилати, хоче обженить свого сина. Погодиться студент - простить йому борг. До того ж йому строк прийшов їхати в столицю здавати державні іспити на чиновницьку посаду. Доводиться віддати дочку, що горює, у будинок до тіточки Цай.

Минуло тринадцять років. За ці роки дочка студента, що тепер кличуть Доу Э, встигла вийти заміж і овдовіти. Тепер вона живе зі свекрухою. Раз, коли тіточка Цай відправилася збирати борги, один з боржників, лікар Сайлу, заманив її в занедбане село й спробував задушити. Раптово з’являються старий Чжан і його син по прозванню Чжан-Осленок. Захоплений на місці злочину, лікар тікає. Рятівники, довідавшись, що врятували вдову, що живе з овдовілою невісткою, пропонують себе в чоловіки. У противному випадку загрожують довести до кінця смертовбивство. Тіточка примушена погодитися, але Доу Э рішуче відмовляється. Осля в люті. Він обіцяє незабаром наполягти на своєму

Лікар Сайлу кається у вчиненому, але боїться нової появи кредиторши. Отут з’являється Осля й вимагає продати йому отрути, яким він задумав отруїти тіточку Цай, думаючи, що тоді Доу Э зробиться сговорчивее. Лікар відмовляється, але зловмисник загрожує відвести його до судді й обвинуватити в спробі вбивства. Наляканий Сайлу продає отруту й поспішно залишає місто

Тим часом тіточка занедужала. На її прохання Доу Э готовить для хворий суп з баранячих кишок. Осля нишком всипає в суп отрутне зілля. Зненацька тіточка відмовляється від їжі, і суп дістається старому селянинові, батькові Осляти. Старий умирає. Осля рішуче обвинувачує в убивстві Доу Э. За його словами, тільки вийшовши за нього заміж, вона може уникнути покарання. Доу Эотказивается.

Справа розглядає сам правитель області Тао В. Він відомий своїм хабарництвом. За його наказом, незважаючи на правдиве оповідання Доу Э, неї б’ють ціпками, але вона й тоді не зводить на себе наклеп. Тоді збираються висікти бабу Цай. І отут Доу Э бере провину на себе. Тепер доля її вирішена: отруйницю обезглавлять на ринковій площі

По дорозі на страту Доу Э благає ката вести неї по задворкам, щоб попусту не хвилювати свекруха. Але зустрічі уникнути не вдається. Перед смертю Доу Э розповідає бабі, як усе було насправді. Під час страти, підтверджуючи слова нещасної про її невинність, у літню пору йде сніг, кров не проливається на землю, а в окрузі на три роки встановлюється посуха

Через якийсь час в округ приїжджає важливий чиновник, в обов’язку якого входить опитування в’язнів, перевірка судових справ, пошук казнокрадів і хабарників. Це Доу Тяньчжан, батько страченої. Перша справа, що перевіряє ж їм, виявляється справою Доу Э, але чиновник думає, що мова йде про однофамільницю. Однак у сні йому є дух його дочки, і батько довідається про обставини безвинної смерті власної дитини. Втім, навіть правдиве оповідання не відразу переконує Доу Тяньчжана в тім, що зроблено

несправедливість: як непідкупний чиновник, він хоче навіть у справі дочки зберегти неупередженість. Він вимагає призвати лікаря Сайлу, Чжана-Осленка й бабу Цай. Лікаря ніде не можуть знайти

Осля все заперечує. Дух Доу Э кидає йому в особу обвинувачення в убивстві батька, але той наполягає на свідченні лікаря, сподіваючись, що того ніколи не знайдуть. Але лікаря приводять, і він підтверджує провину Осляти. Його підтримує й баба Цай. Злочинця присуджують до жахливої страти: прибивають до «дерев’яного осла», а потім розрубують на сто двадцять шматків. Покарано й колишньому правителеві Тао В, і його підручний. Доу Э повністю оббілена

Ма Чжиюань ? - розум. між 1321 - 1324

Осінь у Ханьском палаці (Лемент самотнього гусака відганяє сни осінньої порию в Ханьском палаці) - Китайська класична драма Епоха Юань (ХIII-XIV вв.)

Проводир північних кочівників привів до Великої стіни сто тисяч воїнів, щоб назвати себе данником китайського государя, до якого відправив посла .с багатими подарунками. Посол повинен також просити в дружин кочовому владиці китайську принцесу

Тим часом хитрий і підступний сановник Мао Яньшоу втерся в довіру до старого імператора. Той вірить його влесливим мовленням і прислухається до рад. Усі бояться Мао. Він же, страшачись стороннього впливу на владику, намагається, віддаливши від нього вчених чоловіків, оточити його красунями. Тому рекомендує зібрати в палаці прекраснейших дівчин імперії. Імператор радісно погоджується. Він доручає Мао Яньшоу об’їхати всю країну й доглянути самих гідних, а щоб володар міг оцінити вибір свого посланця, з кожної дівчини слід писати портрет і перепроваджувати в палац

Виконуючи доручення, сановник безсоромно оббирає сім’ї претенденток, вимагаючи собі щедрих підношень. Усі бояться государева посла. Ніхто не сміє йому відмовити. В одному з повітів Мао Яньшоу знаходить рідкісну красуню по імені Ван Чжаоцзюнь. Вона родом із селянської сім’ї, але прекрасніше її немає нікого в цілому світлі. Сановник вимагає в бідної сім’ї Ван золота. Тоді дочка буде першенствувати при дворі. Але красуня настільки впевнена у своїй невідпорності, що відкидає домагання. , щоб відомстити Мао зображує неї на портреті кривоокої: таких відсилають у самі віддалені палацові покои. Так всі й відбулося. Імператор не вдостоїв Чжаоцзюнь аудієнції. Вона тужить водиночестве.

Імператор задумує обійти свій палац і подивитися на дівчин, яких дотепер він не встиг удостоїти своєю увагою. Чує: хтось майстерно грає на лютні. Посилає привести лютнистку. Ван Чжаоцзюнь з’являється перед государем. Він приголомшений її красою, цікавиться її походженням і шкодує, що дотепер не зустрічався з нею. Чжаоцзюнь розповідає про підступництво Мао Яньшоу, винного в її ув’язненні. Розгніваний володар наказує схопити негідника й відрубати йому голову. Закоханий государ дарує красуні ім’я Минфэй - «улюбленої наложниці».

У цей же час проводир кочівників довідається, що імператор відмовився подарувати йому в дружин принцесу, мол, вона ще занадто юна. Він страшно скривджений, адже всім відомо, скільки красунь оточують государя. Отут^-те перед скривдженим кочівником з’являється Мао, що біг від імператорського гніву, Яньшоу. Він розповідає про разючу красу Ван Чжаоцзюнь і показує портрет - цього разу він зобразив дівчину без усяких перекручувань, і від її краси в проводиря захоплює дух. Підступний зрадник радить саме її просити в дружин, а у випадку відмови рушити військо кочівників у китайські землі

Государ зовсім втратив розум від любові. Він залишив справи, дні й ночі проводить у покоях Минфэй. Але міністр не може не доповісти йому про прибуття посла з вимогою віддати Ван Чжаоцзюнь у дружин кочовому вождеві. Міністр попереджає, що величезне військо готове до нападу, а захиститися від нього немає можливості: солдати навчені погано, немає хоробрих генералів, готових вступити в бій. Потрібно врятувати країну від ворожої навали. Імператор мріє одержати від своїх чиновників рада, як, не видаючи кохану, зберегти мир. Але ніхто не може йому допомогти

Ван Чжаоцзюнь готовий запобігти війні ценою власного життя. Вона вмовляє государя поставити інтереси держави вище їхньої взаємної любові. Імператорові доводиться погодитися, але він вирішує сам проводити Минфэй до моста Балинцяо й випити з нею прощальну чашу вина. Государ і Минфэй зі скорботою дивляться один на одного. Нарешті вони розстаються назавжди.

На границі проводир кочівників радісно зустрічає Ван Чжаоцзюнь. Він гордий, що китайський імператор не насмілився зневажити сполучником з ним. Красуня просить дозволи востаннє подивитися в південні далечіні й випити чашу вина. Вона п’є вино й кидається у води прикордонної ріки. Ніхто не встигає прийти їй рятуйте! На місці її поховання споруджується Зелений пагорб - на ньому вічно зеленіє трава. Проводир кочівників у всьому обвинувачує негідника Мао Яньшоу. Він велить схопити його й відвезти до імператора на правий суд

Pages: 1 2