У тридев’ятому царстві, у тридесятій державі жила-була ведмедиця, кликали її Настасья Степанівна, і був у неї син Пашка. Це ведмежа було лінивець, він цілими днями їли, валявся під дубом і розспівував пісні. Попросять його медку принести з вулика - Пашка й виду не подасть, що чув. От один раз сидів він під дубом як звичайно, наспівував пісні, і раптом з куща виліз хлопчик. На мисливця не схожий і на грибника теж. Дивляться вони один на одного й дивуються. Нарешті Пашка сказав:

- Ти хто?

- А ти? - запитав здивований хлопчик.

- Я ведмежа, кличуть мене Пашка!

- А я Єнісей, із села.

- А… давай дружити, - запропонував Пашка.

- Давай, - сказав Єнісей.

- А ти навіщо в наш казковий ліс пішов? - запитав Пашка.

- Так пропала із села наший дівчинка, - смутно сказав Єнісей. - А старі говорять, що украв її звір небачений і нечуваний.

- А чому ти пішов неї шукати?

- Я один погодився. А ти підеш із мною? - радісно запитав Єнісей.

- Ну… не знаю, у мене багато справ. Треба пісню доспівати й медку поїсти.

- Вистачить, - сказав Єнісей. - Ти допоможеш мені в цій справі, і не лінуйся.

- Добре.

На тім і вирішили.

Ішли вони довго й не сумували - наспівували пісні й грали в догонялки. От прийшли до якогось дуба. Дуб великий, навіть величезний. На ньому ланцюг, а по ланцюзі ходить кіт в окулярах. Єнісей у нього й запитує:

- Ти хто?

- …От і казці кінець. А? - запитав кіт. - Я кіт учений, казок і пісень знаю багато. А ви хто?

- Я Єнісей, а це Пашка. Ми шукаємо дівчинку. Вона тут була?

- Так, була, тільки її відніс звір небачен і нечуваний, - сказав кіт.

- А куди? У кого можна запитати?

- Можна запитати в Кощія, - пошепки сказав кіт. - Тільки зробіть мені послугу, а я вам скажу й покаджу, де Кощій. Принесіть мені наперсток золотий, він у Баби Яги, я його давно собі доглянув. Баба Яга геть там, ідіть і удачі!

Ішли вони йшли й наткнулися додому небачений. Стоїть на курьих ніжках, як живий. Ведмежа говорить:

- Я бачив цей будинок, він Баби Яги. Хатинка-Хатинка, повернися е лісу задом, до мене передом.

І будинок на курьих ніжках повернувся! Пашка і Єнісей увійшли усередину. Там було безладдя.

- Здрастуйте, Баба Яга, - поклонився Єнісей.

- Здрастуйте, - відповіла Баба Яга.

- Ну, що будемо робити? - пошепки запитав Єнісей у Пашки.

- Візьмемо наперсток і підемо, - так само пошепки відповів той.

- Вибачите, можна взяти ваш наперсток? - рішуче запитав Єнісей.

- Так, він мені не потрібний, - відповіла Баба Яга.

От як легко! Взяли й пішли. Прийшли вони до кота. Кіт взяв наперсток і наділ на палець.

- Ну слухайте. От клубок, він приведе вас куди захочете. Тримаєте ниточку і йдіть.

- Спасибі вам за підказку й до побачення!

Єнісей кинув клубок, і пішли вони за ниточкою. Ішли кілька днів, поки клубок не зупинився. Подивилися навколо й побачили замок - не замок, будинок - не будинок. Сам чорний-чорний, хмари в самого даху, а у вікно видно особа дівчинки.

- Ура, ура! - закричав Пашка. - Нарешті-Те ми прийшли!

- Так, ми прийшли. Але як звільнити її? - запитав Єнісей.

- Геть там, дивися, коштує якась людина.

- Так це ж Кощій! - крикнув Єнісей.

Підбігли до нього й запитують:

- Вибачите, містер Кощій, чому ви такий смутний?

- Ой… Діти, ви мені допоможете? Злий Змій Горыныч украв дівчинку й оселив у мене в замку.

- А чому ви тут

- От я й говорю: він розмістився в мене в замку, із усе моїм багатством.

- Ми її звільнимо! Тільки де вхід?

- Ах… Так от, ідіть.

Єнісей з Пашкой зайшли в замок, там був чутний рик звіра. Єнісей з Пашкой знайшли панцири й мечі, одяглися й пішли на бій. Назустріч їм рухався Змій Горыныч. Який страшний звір! Три голови, крила величезні, з пащі полум’я пышет.

- Ну що, поборемося? - сказав Єнісей, а Пашка з ним погоджувався.

Що там було, я не знаю, але незабаром три голови лежали на підлозі.

І був там бенкет на увесь чесний світ, я там була й мед пила.

Наталя ПЕТРОВА, 3-А клас

зі школи № 15 р. Череповца

Збережи - » Казки зі школи: Пригоди Пашки і Єнісею . З'явився готовий твір.