Великий шлях розвитку пройшла в англійській літературі казка: від нехитрого фольклорного оповідання - до витончених притч Уайльда й фантастичних епопей Толкина, добутків великого узагальнюючого значення. В англійській літературній казці неважко помітити два основних напрямки: одне з них пов’язане з ім’ям Уайльда, інше як би обновляє фольклорні джерела казки, уводить читача в мир нової, уже авторський міфології, відкриває перед ним цілий фантастичний мир. Одним із творців цього напрямку можна вважати Льюиса Керролла.

Літературна діяльність Уайльда почалася ще в студентські роки. Відкидаючи утилітаризм у мистецтві, пропагуючи «мистецтво для мистецтва», епатируя буржуа, Уайльд дійсно прагнув до краси й досконалості форми, до тонкості стилю. Це, однак, не означає, що естетские декларації Уайльда збігалися з його художньою практикою: непослідовно й суперечливо, але блискуче за формою Уайльд піднімав у своїй творчості життєво важливі проблеми буття.

Разюче несхожі з гострополемічними й у той же час догматичними трактатами Уайльда по естетиці його вірша в прозі й казки. Добірність і чіткість словесного малюнка роблять їхнім винятковим явищем в’ англійській літературі. У той же час цікаво й привабливо їхній зміст: у цих невеликі по обсязі добутках письменник Уайльд, не побоюючись повчальності й уміло уникаючи її, ставить перед читачем-дитиною серйозні моральні проблеми, питання життя й смерті, добра й зла, пропонує читачеві своє рішення цих проблем, ґрунтуючись на гуманістичному розумінні людської природи, почуття, моралі.

Казки Уайльда вийшли в складі двох збірників: «Щасливий Принц і інші казки» (1888) і «Гранатовий будиночок» (1891). Звичайно, і по букві, і за духом вони помітно відрізнялися від народної казки - перед нами інший жанр, казка літературна, зміст якої глибоко суб’єктивний, пов’язаний зі світоглядом автора. Зразком, якому випливав і від якого відштовхувався Уайльд, була творчість X. К. Андерсена.

Серед казок Уайльда загальною темою - темою вірності дружбі й любові - об’єднані кілька кращих його добутків: «Щасливий Принц», «Соловей і троянда» і «День народження інфанти». Широкий діапазон почуттів, народжуваних казками Уайльда: від відчуття трагізму життя (« Хлопчик-Зірка») до всеперемагаючої» іронії (« Велетень-Егоїст», «Чудова ракета»). Іронія Уайльда в казках ніколи не доходить до сарказму, автором рухає добре почуття.