Салтиков-Щедрін один з найбільших сатириків миру. Все своє життя він присвятив боротьбі за звільнення російського народу, критикуючи у своїх добутках самодержавство й кріпосництво, а після реформи 1861 року пережитки кріпосного права, що залишилися в побуті й психології людей. Сатирик критикував не тільки деспотизм і егоїзм гнобителів, але й покірність гноблених, їхнє довготерпіння, рабську психологію. Якщо Гоголь вірив у те, що його сатира допоможе виправити деякі недоліки в державному устрое Росії, то революціонер демократ Щедрін доходить висновку, що треба зруйнувати стару Русь, і призиває до цього у своїх добутках. Розуміючи, що революцію може зробити тільки народ, Щедрін намагається розбудити самосвідомість народу, кличе його на боротьбу. В усій красі розкрився талант сатирика в його казках. Цей жанр дозволяє сховати щирий зміст добутку oт цензури. У казках Щедрін розкриває тему експлуатації народу, дає нищівну критику дворянам, чиновникам всім тим, хто живе народною працею. У казці "Повість про те, як один мужик двох генералів прокормив" Щедрін зображує двох чиновників, які потрапили на незаселений острів. Два великих чиновники все своє життя прослужили в реєстратурі, що потім "через непотрібність скасували". Потрапивши на острів, генерали-дармоїди ледве не з’їли один одного. Не виявися на острові мужика, ледарі так і пропали б з голоду, хоча на острові була безліч плодів, риби й усякої живності. Наситившись, генерали знову здобувають упевненість у собі. "Бач, як добре генералом бути," говорить один з них. У цій казці Щедрін викриває паразитизм, повну нездатність людей, які давно отвыкли від праці. Пізніше Чехов у п’єсі "Вишневий сад" покаже нам Гаева, зрілої людини, якому старий лакей Фірс надягає штани. Виявися Гаїв на незаселеному острові, він так само, як і генерали, умер би з голоду. Генералам не спадає на думку, що експлуатувати мужика це ганебно й аморально, вони all so ch. ru 2001 2005 повністю впевнені у своєму праві, що на них повинен хтось працювати. Щедрін пише: "Повернувшись назад у Петербург, генерали грошей загребли, але й мужика не забули: вислали йому чарку горілки так п’ятак срібла. Веселися мужичина." З такою же силою Салтиков-Щедрін викриває самодержавство в казці "Ведмідь на воєводстві". Лев у своє далеке воєводство посилає Топтыгиных для втихомирення "внутрішнього супостата". Під династією Топтыгиных Щедрін має на увазі придворних слуг пануючи. Три Топтыгина поміняють один одного на пості в далекому воєводстві. Перший і другий воєводи займалися різного роду злодіяннями: перший Топтыгин дрібними (чижика з’їв), другий великих, капітальними (забрал у селян корову, коня, двох овець, "за що мужики осерчали й убили його"). Третій же Топтыгин не хотів кривавих злодіянь, він пішов ліберальним шляхом, за що мужики багато років надсилали йому те корову, то кінь, то свиню, але зрештою, лопнуло терпіння мужиків, і вони розправилися з воєводою. У цій розправі ясно бачаться стихійні бунти селянства проти своїх гнобителів. Щедрін показав, що невдоволення народу обумовлене не тільки сваволею намісників, але й порочністю всієї царської системи, що дорога на щастя народу лежить через скинення монархії, тобто через революцію. Щедрін не утомлювався викривати пороки самодержавства й в інших своїх казках. У казці " Орел-Меценат" видатний письменник показав відношення верхів до мистецтва, науці й освіті. Він робить один висновок, "що орли для освіти не потрібні". У казці "Премудрий піскар" Щедрін висміює міщанство ("жив тремтів і помирав тремтів"). Також небайдужий Салтыков і до ідеалістів утопістам (казка " Карась-Ідеаліст"). Письменник затверджує, що не словами, а рішучими діями можна досягти щасливого майбутнього, і зробити це може сам народ. Народ у казках Салтыкова-Щедріна талановитий, самобутній життєвою кмітливістю. Мужик робить із власних волось невід і човен у казці про генералів. Писательгуманист повний гіркоти за свій багатостраждальний народ, затверджуючи, що він своїми руками "в’є мотузку, що йому потім накинуть на шию гнобителі". Образ коняги з казки Щедріна символ поневоленого народу. Свій стиль Щедрін називає езопівським, у кожній казці присутня підтекст, різні іносказання. Тісно зв’язані казки Щедріна з народною творчістю: він часто вживає народні прислів’я й вираження. Літературна спадщина Щедріна, як і всякого геніального письменника, належить не тільки минулому, але й сьогоденню, і майбутньому