Іван Якович Франко - видатний поет, прозаїк, драматург, літературний критик, публіцист, перекладач, учений-гуманітарій, активний громадський діяч, філософ.

І. Франко був різнобічно обдарованою людиною. Усього себе він присвятив збагаченню української культури, піднесенню її до європейського рівня. Літературна діяльність І. Франка стала цілою епохою в історії українського письменства та значною мірою урізноманітнила європейську художню палітру. Літературознавчі праці І. Франка сприяли розвиткові української гуманітарної науки, а його перекладацька діяльність знайомила українського читача з найкращими досягненнями світової культури.

Біографічні відомості

27 серпня 1856 р. - народився Іван Якович Франко в сім’ї коваля з околиці Гора села Нагуєвичі Дрогобицького повіту у Східній Галичині (нині Львівська область).

1862 1864 рр. - навчання у школі с. Ясениця Сільна.

У 9-річному віці втратив батька, доводилося жити на квартирі у далекої родички на околиці Дрогобича.

1864 1867 рр. здобував освіту у нормальній школі при василіанському монастирі У Дрогобичі.

1867 1875 рр. навчався у Дрогобицькій гімназії. Виявляє феноменальні здібності, багато читає, збирає бібліотеку (500 книжок), робить перші кроки на літературній ниві (драматичні сцени на сюжети зі всесвітньої історії у віршовій формі, переклади українською мовою окремих творів античних і новітніх авторів).

З 1874 р. ранні вірші Франка надруковані на сторінках львівського студентського журналу «Друг.

1875 р, Франко - студент філософського факультету Львівського університету, увійшов до складу редакції «Друга.

1876 р. надруковані реалістичні оповідання «Лесишина челядь, «Два приятелі».

1877 р, перша збірка І. Франка «Баляди і розкази.

Червень 1877 р. арешт і ув’язнення письменника (на 9 місяців). У в’язниці пише нищівну сатиру «Сморгонська академія».

З 1878 р. - Засновує Разом З Михайлом Павликом новий журнал «Громадський друг»; після його заборони два збірники журнального типу «Дзвін і «Молот, у яких друкує поезії «Товаришам із тюрми», «Каменярі» та ін.

1878 1880 рр. публікує переклади з різних літератур в серії книжок «Дрібна біб

ліотека».

1878 1880 рр. ліричний цикл «Картка любові (розгортання драматичних взаємин з Ольгою Рошкевич).

Березень 1880 р. другий арешт І. Франка, тримісячне ув’язнення у коломийській тюрмі, звідки його було доставлено етапом через Станіслав до Дрогобича, а звідти пішки, важко хворого, приведено до рідного села. (Ці події зображені у творі «На дні».)

З 1881 р. у Львові за активної участі Франка виходить журнал «Світ».

З 1883 р. працює у львівському журналі «Зоря», входить до складу редакції газети «Діло».

1885 1886 рр. - Франко відвідує Київ, знайомиться з М. Лисенком, І. Нечуєм-Леви-цьким, М. Старицьким, П. Житецьким.

У травні 1886 р. - Франко одружився в Києві з курсисткою Ольгою Хоружинською. 1887 р. - збірка «З вершин і низин», яку присвятив своїй дружині.

1889 р. третій арешт і двомісячне ув’язнення за зв’язок з групою київських студентів, що прибули з Галичини.

1890 р, з ініціативи Франка та М. Павлика засновується Русько-українська радикальна партія.

1892 р. - прослухав курс лекцій з класичної філології у Віденському університеті, захистив докторську дисертацію «Варлаам та Йоасаф: старохристиянський духовний роман і його літературна історія».

До викладацької діяльності І. Франка не допустили через політичні переконання.

1894 1897 рр. видає журнал «Житє і слово», організовує «Літературно-науковий вісник.

1896 р. - вихід збірки поезій «Зів’яле листя».

1897 р. «МІЙ Ізмарагд». У цей період І. Франко інтенсивно веде наукову роботу в галузі фольклористики, етнології, історії й теорії літератури, філософії, соціології, економічної теорії.

Останні 10 років тяжко хворіє.

1906 р. Харківський університет присвоює Франкові науковий ступінь доктора російської словесності.

1914 р. збірка «Із літ моєї молодості».

28 травня 1916 р. І. Я. Франко помер, покований на Личаківському кладовищі у Львові.

За життя І. Франка вийшли 9 поетичних збірок: «Баляди і розкази» (учнівська) (1876);

«З вершин і низин (1887, 1893), присвячена дружині поета Ользі Хоружинській; «Зів’яле листя» (1896), до якої увійшла інтимна лірика;

«Мій Ізмарагд» (1898), яка об’єднала твори, написані за мотивами старовинних легенд, притч, повчань, що містилися в давньоруських рукописних збірниках;

- «З днів журби» (1900), яка передає складні переживання автора, зумовлені об’єктивними

труднощами у здійсненні задуманої громадської програми, а також болісними перилетіями

в особистому житті;

«Зетрег ііго» (1906), що в перекладі означає «завжди учень». Автор хотів ще раз підкреслити, що поет завжди є учнем, що він покликаний щиро служити музі, завжди бути учнем у складній школі життя; «Давнє й нове» (1911); «Із літ моєї молодості» (1914) Та ін, І. Франко зробив вагомий внесок у розширення й збагачення української літератури (його творча спадщина налічує 50 томів). Велич І. Франка виявляється насамперед у тому, що в його особі органічно поєднувалися письменник і публіцист, поет і драматург, філософ і казкар, новеліст і романіст, учений і громадський діяч,

Немає жодного жанру художньої літератури, в якому не пробував би себе І. Франко:

- поезії (вірші, гімни, оди, сонети, пісні);

- поеми (близько ЗО);

- казки («Фарбований лис»);

Оповідання для дітей («Отець-гуморист», «У кузні, «Малий Мирон», «Мій злочин», «Грицева шкільна наука», «Олівець» та ін.);

Оповідання для дорослих («Добрий заробок», «На роботі», «Хлопська комісія», цикл оповідань «Борислав»);

Повісті («Захар Беркут», «На дні»);

Романи («Борислав сміється», «Перехресні стежки»);

П’єси («Украдене щастя», «Рябина», «Учитель» та ін.). Жанрова специфіка поем І. Франка:

- соціально-побутові («Панські жарти», «Сурка»);

- сатирично-політичні («Ботокуди», «Лис Микита»);

Гумористичні, переважно для дитячого читання («Пригоди Дон Кіхота», «Коваль Бас-сім»);

Історичні (На Святоюрській горі»);

- біографічні («Іван Вишенський»);

- філософські («Смерть Каїна», «Похорон», «Мойсей»).

Традиції й новаторство в художній літературі - це взаємопов’язані поняття, які характеризують вузлові моменти літературної спадкоємності. Традиція в будь-якій сфері людської діяльності - те, що у формі усталених звичаїв, норм, порядків передається з покоління в покоління. У художній літературі у процесі тривалого її розвитку традиційними стають деякі теми, мотиви, ідеї, образи і т. п.

Новаторство нововведення, характеристика тих граней творчої діяльності людини, якими ця діяльність відрізняється від традиційних форм. Письменник стає новатором у відкритті тем, типів, у вдосконаленні жанрових форм.

Збережи - » Іван Франко (1856 - 1916) . З'явився готовий твір.