Іван Андрійович Крилов - чудовий письменник, що зумів дати байці високий зміст і сатирична гострота, актуальність і багатозначність. У байці “Вовк і ягня” він зображує Ягня рівненської перед важливим сановником - Вовком. І все мовлення його, боязк і підлеслива, передає його характер: Коли ясновельможний Вовк дозволить, Насмілюся я донесть: що нижче по струмку Від світлості його кроків я на сто п’ю… Кожна байка письменника по-своєму самобутня й індивідуальна. Крилов може при видимій скнарості засобів створити яскравий характер, незабутній живий образ. А близькість мови Івана Андрійовича до народного мовлення позначилася й у тім, що письменник вставляв у свої байки прислів’я й приказки, і вони цілком зливалися із загальним тоном байки: Запекли молодці: хто в ліс хто по дрова И в кого що сили стало

У вухах у гостя затріщало… (“Музиканти”) Або от ще: Читач, істину люблячи, Примолвлю до байки я, і те не від себе, - Не попусту в народі говориться: Не плюй у колодезь, придасться Води напитися. (“Лев і Миша”) Але ще замечательнее