У селері втримується до 180 мг % вітаміну З, провітамін А, вітаміни В1, В2, РР, Е. Особливо багаті вітамінами листи. Однак по змісту вітамінів селера уступає петрушці. У листах і коренеплодах утримуються також цукри, коштовні амінокислоти, мінеральні солі й ефірне масло, що створює смак і ароматичность рослини. З мінеральних солей особливо багато калію.

У їжу вживають листи, черешки й коренеплоди для готування салатів, супів, гарнірів;селеру використовують у свіжих, сушених, засолених і консервованому видах. Насіння й коренеплоди селери вживають також для готування "селерової солі". Для цього розмелені насіння або сушені й здрібнені коренеплоди змішують зі звичайною повареною сіллю. Селерова сольхорошая приправа до блюд з овочів, риби й м’яса.

Завдяки змісту біологічно активних речовин і мінеральних солей селера не тільки має харчове значення, але й володіє рядом лікувальних властивостей.

Селера впливає благотворно на обмін речовин в організмі, на нервову систему, викличе апетит. Досить високий зміст у селері вітаміну Е робить на організм загальзміцнювальна дія. Селера особливо корисно включати в харчування хворих з відкладенням солей, при подагрі, нирково-кам’яній хворобі. У народній медицині насіння й коренеплоди селери використовують як сечогінний і тонізуючий засіб.

КРІП.

Батьківщина кропу-країни Середземномор’я. Культура була відома в далекій давнині: кріп вирощували ще до 10 століття. У дикому стані він зустрічається на півдні Європи. Як культурну рослину його обробляють не тільки у всій Європі, але також В Америці й Західній Індії.

У нашій країні кріп - одна з найпоширеніших пряностей. На Україні цю рослину називають кроп, копер, в Естонії - тилль, у Грузії - кама, в Азербайджані - самит.

Кріп вирощують повсюдно як самостійну культуру або як ущільнювач. Харчова цінність кропу пов’язана з наявністю в ньому ефірних масел, різноманітних вітамінів і мінеральних речовин.

Зелень кропу багата вітамінами З, В1, В2, РР, Р, провітаміном А, а також солями заліза, кальцію, калію, фосфору в легкоусвояемой формі; кріп містить також фолиевую кислоту. Приємний аромат листам і насінням надає ефірне масло, що втримується в кропі. Повсякденне вживання кропу благотворно впливає на багато фізіологічних процесів в організмі.

У їжу використовують молоді листи (у фазі п’яти-десяти листів(і стебла: з них готовлять салат і приправу до багатьом блюдам. На початку дозрівання насінь кріп застосовують як спеція для засолювання огірків, помідорів, готування маринадів. Молодий кріп заготовлюють взапас шляхом сушіння й засолювання.

Насіння кропу застосовують у кондитерському виробництві, парфумерії, у консервній промисловості, використовують у медицині для виготовлення кропової води й препарату анетина, що рекомендується при лікуванні деяких захворювань серцево-судинної системи. Настої з листів кропу застосовують для лікування гіпертонічної хвороби. Відвар із плодів уживають для поліпшення апетиту, як заспокійливий засіб при безсонні.

ЛИСТОВА ГІРЧИЦЯ.

Як овочева культура листова гірчиця дуже поширена в Китаї, Японії, Індії, В’єтнамі, Афганістані, рідше її вирощують у країнах Західної Європи й у Північній Америці. У нашій країні її вирощують мало, хоча вона заслуговує й більшої уваги як салатна культура.

Листова салатна гірчиця багата вітамінами, мінеральними солями й мікроелементами. В 100 г молодих листів гірчиці втримується до 80 мг аськорбінової кислоти, до 4,5 мг каротини, до 20 мг рутину, вітаміни групи В, а також до 182 мг кальцію, 2,4 мг заліза.

Листи листової гірчиці їдять сирими - у вигляді салату, а також тушкований або вареними як гарнір до м’ясних і рибних блюд. Молоді листочки мають приємний і гострий смак, завдяки змісту в них гірчичного ефірного масла.

ХРІН.

Багаторічне корневищное рослина. Хрін - найбільш гостра із всіх пряновкусових культур. У нашій країні возделивается повсюдно. Як овочеву культуру його вирощують на значних площах у Європі й Північній Америці. Дикі форми зустрічаються в середній смузі Росії, на Кавказі й у Західному Сибірі.

Хрін відрізняється гострим смаком, що пов’язане з наявністю в ньому гликозида синигрина, що під впливом ферментів при роздрібненні корінь розщеплюється й виділяє ефірне гірчичне масло з різким заходом. Рослина містить велика кількість аськорбінової кислоти, каротин, вітаміни групи В, мінеральні солі (калій, кальцій, фосфор) , смолисті й азотисті речовини. Завдяки високому змісту вітамінів, особливо вітаміну З, хрін є гарним протицинготним засобом. Дру - гое коштовна властивість хріну- наявність у ньому фитонцидов, що сприяє знищенню бактерій і мікроорганізмів. Тому здавна хрін використовують при зберіганні продуктів. Їх пересипають нарізаними шматочками корінь хріну. Корінь хріну використовують у сирому, консервованому й вареному виді. Молоді ніжні ясно-зелені листочки додають у салати, супи, кладуть на бутерброди. Листи й корінь дорослих рослин використовують як приправу при консервуванні й засолюванні огірків і помідорів.

Приготовлені з корінь гострі ськлади відомі в кулінарії за назвою столового хріну. Його подають до холодних блюд (холодец) і закуськам з м’яса й риби. Столовий хрін використовують також для готування різноманітних соусів.

Хрін викличуть апетит, поліпшує смак їжі й сприяє кращому травленню. Однак при запальних процесах у системі травлення вживати хрін не рекомендується. Хрін знаходить широке застосування в народній медицині. З корінь готовлять засіб від радикуліту. Водний настрой хріну, що володіє антимікробними властивостями, використовують для полоськань і компресів при запальних процесах у порожнині рота й носа.

Отже, вітаміни необхідні для життя людини. Вони здавна оточували людину, входили у звичний раціон його їжі, у вигляді різноманітних трав, овочів і фруктів.

Pages: 1 2 3 4 5