При відсутності вітаміну Р у їжі в людей і морських свинок підвищується проникність кровоносних посудин, чому цей вітамін і одержав назву вітаміну Р(вітамін проникності) . Спочатку він був виділений з лимонів у вигляді досить активного препарату.

Вітамін Р разом з аськорбіновою кислотою впливає на хід окислювально-відновних процесів в організмі й гальмує дія гиалуронидази.

ХІМІЧНА ПРИРОДА ВІТАМІНУ Р.

Є ціла група природних з’єднань, що володіють властивостями вітаміну Р. Ці з’єднання належать головним чином до так званим флавоновим пігментів-жовтим і жовтогарячим речовинам рослинного походження, що ставиться до класу глюкозидів.

Практичне значення в цей час мають наступні препарати вітаміну Р: 1. рутин(глюкозид кверцитрина) , одержуваний з листів гречки; 2. "вітамін Р"-препарат, виділюваний з листів чайного дерева, основним діючим початком якого є катехин і його галловие ефіри; 3. гесперидин(цитрин) , виділюваний зі шкірки цитрусових.

Рутин має наступну структуру: ВІН ПРО | | —О(С Н О) углевод-рубиноза | | | —-=———ВІН АЛЕ ПРО ==== ВІН В основі зазначених з’єднань ( 1-го й 3-го) лежить кістяк флавону: ПРО | ЗІ СН | | | ==== З-С- Об Флавон ВІТАМІН В12 (АНТИАНЕМІЧНИЙ ВІТАМІН, КОБАЛАМИН) На підставі ряду робіт було встановлено, що в печінці тварин утримується речовина, що регулює кровотворення й обладающее лікувальна дія при злоякісній (пернициозной) анемії в людей. Уже однократна ін’єкція декількох мільйонних часток грама цієї речовини викликає поліпшення кровотворної функції. Ця речовина одержала назву вітаміну В12, або антианемічного вітаміну.

ХИМИЧЕСЬКАЯ ПРИРОДА ВІТАМІНУ В12.

Застосування препаратів вітаміну В12 з лікувальною метою виявило цікаву особливість: вітамін В12 робить антианемічна дія при злоякісному недокрів’ї тільки в тому випадку, якщо його вводять парентерально, і, навпаки, він малоактивний при застосуванні через рот. Однак якщо давати вітамін В12 у сполученні з нейтралізованим нормальним шлунковим соком (який сам по собі не активний) , те спостерігається гарний лікувальний ефект.

Уважають, що в здорових людей шлунковий сік містить білок-мукопротеид-"внутрішній фактор" Касла, що з’єднується з вітаміном В12("зовнішній фактор") , образуя новий, ськладний білок. Вітамін В12, зв’язаний у такому білковому комплексі, може успішно всмоктуватися з кишечника. При відсутності "внутрішнього фактора" усмоктуванні вітаміну В12 різко порушується. У хворих злоякісною анемією в шлунковому соку білок, необхідний для утворення комплексу з вітаміном В12, відсутній.

У цьому випадку усмоктування вітаміну В12 порушується, зменшується кількість вітаміну, що надходить у тканині тваринного організму, і таким шляхом виникає стан авітамінозу. Ці дані представили нове пояснення зв’язку, що існує між розвитком злоякісної анемії й порушенням функції шлунка. Пернициозная анемія хоча і є авітамінозом, але виникає на ґрунті органічного захворювання шлунка-порушення секреції слизуватою оболонкою шлунка "внутрішнього фактора" Касла.

РОЛЬ В ОБМІНІ РЕЧОВИН.

Очевидно, вітаміну В12, точніше кобамидним коферментам, належить найважливіша роль у синтезі, а можливо, і в переносі рухливих метильних груп. У процесах синтезу й переносу одноуглеродистих фрагментів спостерігається зв’язок (механізм якої ще не з’ясований) між фолиевими кислотами й групою кобаламина. Припуськають, що вітамін В12 бере участь також у ферментній системі.

НЕБАГАТО ПРО ЗЕЛЕНЬ.

Важливою умовою повноцінного харчування людини є не тільки живильні, але також високі ароматичні й смакові властивості їжі. Застосування пряних рослин у домашній кулінарії дозволяє різноманітити меню, створювати з тих самих продуктів блюда, що розрізняються по смаку й аромату.

Було замічено, що більшість пряних рослин благотворно впливають на ферментативні й обмінні процеси в організмі, стимулює не тільки травний процес, але й інші функції, наприклад, виведення з організмів різних шлаків і очищення його від механічних і біологічних засмічень. До того ж пряновкусовие рослини багаті різноманітними вітамінами, мінеральними солями, мікроелементами, ефірними маслами. Додавання цих рослин у невеликих кількостях у салати, супи, різні приправи підвищує не тільки смакову, але й біологічну повноцінність їжі, поповнює потреба організму людини у вітамінах, мінеральних елементах, поліпшує засвоюваність їжі, створює сприятлив фізіологічний і психологічний настрой.

ПРЯНОВКУСОВИЕ РОСЛИНИ КЕРВЕЛЬ.

Кервель був відомий у далекій давнині. Ця культура є джерелом багатьох вітамінів і коштовних мінеральних речовин. Батьківщиною її вважають Кавказ і Західну Азію. Кервель уведений у культуру в країнах Європи з 16 сторіччя. Розповсюджений у Західній Європі м в Америці. У нас серед городників розповсюджений мало, у дикому виді за назвою купирь зустрічається в багатьох місцях, росте всюди й у європейській частині нашої країни.

Кервель багатий вітамінами З (до 60 мг%) , рутином. Своєрідний приємний ганусовий смак і запах обумовлений наявністю значного відсотка ефірного масла.

У їжу вживають свіжі листи кервелю до цвітіння для готування салатів і як приправу до овочевих, яєчних і м’ясних блюд.

Листи дуже декоративні й використовуються для оформлення різних блюд, як і листи петрушки. Кервелем ароматизируют сир сир і майонез. Знаходить він застосування в медицині як тонізуючий і загальзміцнювальний засіб.

КОРІАНДР.

Це рослина відомо давно. У здичавілому стані зустрічається в Криму, на Кавказі, у Середній Азії. Широко возделивается в багатьох європейських країнах. У нашій країні серед ефиромасличних рослин коріандр займає провідне місце. Обробляють коріандр заради плодів, богатих ефірним маслом. Як овочеву культуру повсюдно вирощують його в республіках Закавказзя за назвою кинза (киндза) . У Нечорнозем’я коріандр вирощують поки мало, хоча тут він добре росте й дає багато пряної зелені. Харчові достоїнства свіжих листів коріандру зв’язані не тільки з їх ароматичностью й смаковими якостями, але з високим змістом у них вітамінів З, рутину, вітамінів В1, В2 і ін.

У їжу використовують листи молодих рослин коріандру. Вони мають своєрідний сильний захід. Їх їдять із хлібом або бутербродами. Зелень додають до соусів, супам, м’ясним і рибним блюдам.

Насіння коріандру додають як пряну приправу для ароматизації хліба й кондитерських виробів6у маринади, при готуванні пряних сумішей-аджика, хмели-сунели, карі. Насіння (плоди) коріандру знаходять застосування в медицині як поліпшуюче травлення й ранозаживляющее засіб. Ефірні масла плодів коріандру володіють жовчогінним, болезаспокійливим, ранозаживляющим і посилююча діяльність травних залоз дією. У народній медицині їх використовують при простудних і шлункових захворюваннях, а зелень - для попередження виникнення цинги і її лікування. Це коштовна медоносна рослина.

ПЕТРУШКА.

Це одна з найцінніших пряних і зеленних овочевих культур. Петрушка відома дуже давно. Як овочева рослина в Європі її культивують із 16 століття. Дикі родичі петрушки виростають у Центральній Європі. Петрушку вирощують на всій території нашої країни, у тому числі в центральних районах нечорноземної, де поблизу великих міст нею зайняті більші площі.

Петрушка багата вітаміном З, провітамінами А, В, В2, РР, ДО, містить фолиевую кислоту. Особливо багато вітамінів у молодої зелені петрушки. В 100 г сирої речовини втримується до 300 мг вітаміну Си до 20мг провітаміну А корінь і листи містять ськладні ефірні масла. У петрушці багато мінеральних солей калію, натрію, кальцію, а також утримується магній, залізо, фосфор. По змісту калію петрушка займає одне з перших місць серед овочів, вона робить доброчинну дію на організм при захворюваннях бруньок і сечового міхура. Як коштовну лікарську рослину її використовують також при серцево-судинних захворюваннях. Вона сприяє виведенню солей з організму, усуненню запальних явищ. Застосовують петрушку в косметиці для видалення ластовиння й пігментних плям. У петрушки використовують всі частини - корінь, листи, насіння у свіжому й сушеному виді.

У їжу застосовують листи й коренеплоди петрушки для салатів, у вигляді гарнірів, приправ, їх додають до овочів при гасінні й готуванні всіляких консервів і заправлень. Замість листів іноді вживають товчені насіння петрушки. Зелень петрушки поліпшує смак блюд, збагачує їжу вітамінами й мінеральними речовинами, надає їй приємний аромат.

СЕЛЕРА.

Селера - пряновкусовое овочева рослина, широко розповсюджене у всіх країнах. Він був відомий у далекій давнині. Дикі родичі культурних форм селери зустрічаються в Європі, Азії й Африки. У нашій країні він росте у вологих місцях, на солонцюватих ґрунтах. Як овочева рослина селера з’явилася в Європі в 16 столітті, а в Росії на початку 18 століття.

Pages: 1 2 3 4 5

Збережи - » Історія відкриття вітамінів . З'явився готовий твір.