Юрій теж не захотів їхати від батьків. Отслужив в армії, надійшов у сільськогосподарський інститут. По закінченні навчання повернувся агрономом у радгосп «Росія», що після реформ став називатися СПК «Девятовское». Зараз Юрій Вікторович - керівник господарства. Пішов він по стопах батька, на все життя залишився вірний землі, що його виростила. Складна його робота й дуже відповідальна.

Багато хто в Середньому Девятове не знають, що буде з їхнім селом, з ними самими. Роботи в селі мало. Юрію Вікторовичу поки вдається тримати господарство на плаву. Але що чекає село далі? Одній людині її не підняти.

Міркуючи про проблеми на селі, Юрій Вікторович говорить: « …Розпродати господарство в приватні руки, передати його інвесторам можна завжди. Але тоді воно вже не буде належати среднедевятовцам. Треба вірити у свої сили. Я живу в рідному селі, на рідній землі. Тут народився й жив мій батько. Я не маю права зрадити його пам’ять…»

Цим сказане многое.

Pages: 1 2