І. П. Котляревський увійшов в історію української літератури як засновник нової української літератури, що заклав фундамент літературної мови на народній основі, справу якого розвинув і затвердивши великий Шевченко. «Енеїда» І. П. Котляревського - перший твір нової української літератури. Які ж історичні передумови її появи?

І. П. Котляревському судилося жити на межі двох століть - ХVІІІ й ХІХ, які були багаті на різні історичні події, що малі велике значення в розвитку української нації. Передусім зруйнування царицею Катериною ІІ Запорозької Січі, позбавлення влади гетьмана й скасування гетьманства, а це означало, що наставали часи підкорення України Росією, період колоніального підданства, приниження української нації, занепад української культури.

У цей година в літературі триває розвиток барокової літератури, широкої популярності набуває бурлеск. А бурлескні жанри пов’язані з пародіюванням високої, урочистої тематики. Особливо зручною для бурлескно-травестійного пародіювання виявилась Верґілієва «Енеїда». У літературі це й період розвитку української поезії, застосування народної мови влітературі.

В 1775 долі було зруйновано Запорозьку Січ. Козаки подалися в мандри за Дунай, на Кубань. Волелюбні козацькі мотиви відображені в поемі «Енеїда» - творі про українське життя другої половини ХVІІІ - першої половини ХІХ ст. Письменник живий у цей період, знав відношення простого люду до цих подій, усвідомлював необхідність протистояти імперській політиці, підняти патріотизм свого народу. Це змусило поета переодягти своїх героїв. Хоч і були герої під масками троянців, алі ні грецькі імена героїв «Енеїди», ні ті, що Січ названа Троєю, не ввело читачів в оману - всі розуміли, про що й про кого йдеться:

Еней був парубок моторний

І хлопець хоч куди козак…

А розділи, де троянці співають запорозькі пісні, де згадується про Гетьманщину - це нагадування народові про його славне минуле й заклич його відновити.

Отже, треба розглядати «Енеїду» у двох ракурсах: у першому - реальні мандри запорозьких козаків після зруйнування Січі; в іншому - канва сюжету Верґілія. І як бачимо, виходячи зі змісту, перший домінує над іншим, що дозволяє зробити висновок про ті, що герої «Енеїди» І. Котляревського - це типи національних характерів, а конкретніше - як запорозьких козаків:

Так славнії полки козацькі

Лубенський, Гадяцький, Полтавський

У шапках, було, як мак, цвітуть.

«Енеїда» І. П. Котляревського - твір просвітительського реалізму, бо він обстоював життя суспільства на засідках природної рівності, справедливості, а не на засідках переваг сильного. А слова-вимоги Юнони:

Нехай оселити отут свій рід.

Але тілько щоб латинське плем’я

Удержало на вічне врем’я

Імення, мову, віру, вид,

звучати дуже актуально й нині. Тож перечитайте «Енеїду» Котляревського - цю перлину й перший паросток нової української літератури, вершину досягнень української поезії травестійно-бурлескного характеру, у якій знайдете багато цінного про життя, культуру, традиції минулого нашого народу