Іполит трагедія, у якій яскраво виявився інтерес Еврипида до людської особистості, її внутрішньому миру. Іполит, син афінського царя Тесея й цариці амазонок, поклоняється незайманій Артеміді, богині полювання, відкидає всіх інших жінок і любов. Цим він викликає на себе гнів богині любові Афродіти, що вселяє його мачусі Федре божевільну й безнадійну пристрасть до пасинка.

Охоплена розпачем, Федра вбиває себе, але перед смертю обмовляє на Іполита, оголосивши чоловікові, що той намагався неї збезчестити. Розгніваний Тесей попросив бога морів Посейдона вислати назустріч колісниці Іполита гігантського бика. Перелякані коні понесли й розбили сідока об скелі. В останню мінуту з’являється Артеміда, відкриває Тесею правду й утішає вмираючого Іполита. У цій трагедії розкрите невір’я автора в мудрість і милосердя богів