Йому вибите адже право око з косицею,

И він до стремени булатного прикутий

Те Владимир-Князь-Від стольно-київський

Він скорешенько вставав так на жваві ніжки,

Кунью шубоньку накинув на одне плечко,

Те він шапочку соболью на одне вушко,

Він виходить-те на свій^-те на широкий двір

Подивитися на Солов’я Розбійника

Говорив-Те адже Володимир-князь так такі слова:

- Засвищи-Тко, Соловей, ти по-соловьему,

Закричи-Тко ти, собака, по-звіриному

Говорив-Те Соловей йому Розбійник Одихмантьев син:

- Не у вас-те я сьогодні, князь, обідаю,

А не вас-те я хочу та й послушати.

Я обідав-те в старого козака Іллі Муромця,

Так його хочу-те я послушати.

Говорив-Те як Володимир-князь так стольно-київський

- Ай же стария козак ти Ілля Муромець!

Накажи-Тко засвистати ти Солов’я так й по-соловьему,

Накажи-Тко закричати так по^-звіриному

Говорив Ілля так такі слова:

- Ай же Соловей Розбійник Одихмантьев син!

Засвищи-Тко ти в полсвиста соловьего,

Закричи-Тко ти в полкрика звіриного

Говорив-Те йому Буланої Розбійник Одихмантьев син:

- Ай же стария козак ти Ілля Муромець!

Мої раночки криваві запечаталися,

Так не ходять-те мої вуста цукрові,

Не можу я засвистати так й по-соловьему,

Закричати-Те не можу я по^-звіриному

А й вели-тко князеві ти Володимирові

Налити чару мені так зелена провина

Я повипью-те як чару зелена провина -

Мої раночки криваві поразойдутся,

Так й вуста мої сахарни порасходятся,

Так тоді я засвищу так по-соловьему,

Так тоді я закричу так по^-звіриному

Говорив Ілля отут князеві він Володимирові:

- Ти, Владимир-Князь так стольно-киевский,

Ти мабуть у свою їдальню в горенку,

Наливай-Те чару зелена провина

Ти не малу стопу - так півтора цебра,

Піднось-Тко до Солов’я до Розбійника. -

Те Владимир-Князь так стольно-киевский,

Він скоренько йшов у столову свою горенку,

Наливав він чару зелена провина,

Так не малу він стопу - так півтора цебра,

Розводив медами він стоялими,

Приносив-Те він до Солов’я Розбійникові

Соловей Розбійник Одихмантьев син

Прийняв чарочку від князя він однією ручкою,

Випив чарочку ту Соловей одним духом

Засвистав як Соловей отут по-соловьему,

Закричав Розбійник по^-звіриному -

Маківки на теремах покривилися,

А околенки в теремах розсипалися

Від нього, від посвисту соловьего,

А що є-те людушек - так усі мертві лежать,

А Владимир-Князь-Від стольно-київський

Куньей шубонькою він укривається

А й отут старий-від козак так Ілля Муромець,

Він скорешенько сідав на добра коня,

А й він віз-те Солов’я так у чисто поле,

И він зрубав йому так буйну голову

Говорив Ілля так такі слова:

- Тобі повно-тко свистати так по-соловьему,

Тобі повно-тко кричати так по^-звіриному,

Тобі повно-тко сльозити так батьків-матерів,

Тобі повно-тко вдовить так дружин молодиих,

Тобі повно-тко спущать-то сиротать так малих детушек!

А отут Солов’єві йому й славу співають,

А й славу співають йому століття по століттю!

Pages: 1 2

Збережи - » Ілля Муромець И Соловей-Розбійник . З'явився готовий твір.