У плеяді видатних біологів XVIII в. зірки першої величини - Ж. Бюффон (1707 - 1788) і К. Линней (1707 - 1778). У своїй творчості вони втілюють різні дослідницькі традиції, які для них минулого й різних життєвих орієнтирів. Бюффон в 36-млосній “Природній історії” одним з перших у розгорнутій формі викладав концепцію трансформізму (обмежена мінливість видів і походження видів у межах щодо вузьких підрозділів (від одного єдиного предка) під впливом середовища); він догадувався про роль штучного відбору, як попередник Ж. Сент-Илера сформулював ідею єдності живої природи і єдності плану будови живих істот (на основі подання про біологічний атомізм)

Своєю штучною класифікацією К. Линней підсумував (у цій єдино можливій тоді формі) тривалий історичний період емпіричного нагромадження біологічних знань (він описав понад 10 тис. види рослин і понад 4 тис. видів тварин). Разом з тим, К. Линней усвідомлював обмеженість завдання створення штучної системи і її можливості. На його думку, природна система є ідеал, до якого повинна прагнути ботаніка й зоологія. Історична заслуга К. Линнея в тім, що він через створення штучної системи підвів біологічне пізнання до необхідності розгляду колосального емпіричного матеріалу з позицій глибинних, загальних теоретичних принципів (“природний метод”), поставив завдання його науково-теоретичної раціоналізації

В XVIII в. ідеї природної класифікації розвивалися Б. Жюсье ( 1699-1777), що розсадив рослини у відповідності зі своїми поданнями про їхнє споріднення в ботанічному саду Трианона, И. Гартнером (1732 - 1791) і М. Адансоном (1726 - 1806) і ін. Перші природні системи не опиралися на подання про історичний розвиток організмів, а припускали лише деяке “спорідненість”. Але сама постановка питання про “природну спорідненість” штовхала на виявлення об’єктивних закономірностей єдиного плану будови живого

Починаючи із середини XVIII в. одержали дуже широке поширення концепції трансформізму. Їх була безліч, і розрізнялися вони поданнями про те, які таксони і який образ можуть перетерплювати якісні перетворення. Найпоширенішої була точка зору, відповідно до якої види залишаються незмінними, а різновиди можуть змінюватися. Допущення мінливості видів в обмежених межах під впливом зовнішніх умов, гібридизації та ін. характерно для цілої плеяди трансформистов XVIII в

Трансформізм - це напівемпірична позиція, побудована на основі узагальнення великої кількості фактів, що свідчили про наявність глибинних взаємозв’язків між видами, родами й іншими таксонами. Але сутність цих глибинних взаємозв’язків поки ще не була зрозуміла. “Вихід” на пізнання такої сутності й означав перехід від трансформізму до еволюціонізму

Для переходу від подання про трансформацію видів до ідеї еволюції, історичного розвитку видів необхідно був, по-перше, процес утворення видів “звернути” в історію, побачити созидающе конструктивну роль фактора часу в історичному розвитку організмів; по-друге, виробити подання про можливість породження якісно нового в такому історичному розвитку. Перехід від трансформізму до еволюціонізму здійснився в біології на рубежі XVIII - XIX вв

У ході конкретизації ідеї розвитку був побудовано ряд важливих теоретичних гіпотез, що розвивали різні принципи, підходи до теорії еволюції. До самим значні й відносно завершеним гіпотезам варто віднести: ламаркізм, катастрофізм і униформизм

2. Ламаркізм

Ж.-Б. Ламарк ( 1744-1809), ботанік при королівському ботанічному саду, був першим, хто запропонував розгорнуту концепцію еволюції органічного миру. Ламарк дуже гостро усвідомлював необхідність узагальнюючої теорії розвитку органічних форм; необхідність рішучого розриву зі схоластикою й вірою в авторитети; орієнтації на пізнання об’єктивних закономірностей органічних систем. Певну роль зіграв і науковий елитаризм, що дозволяв Ламарку, боровшемуся поодинці за свої ідеї, відгороджувати себе від застарілих точок зору, стандартів, норм, критеріїв, креационистского неуцтва свого часу й ін

Основною передумовою цієї концепції з’явився весь той колосальний емпіричний матеріал, що був накопичений у біології до початку XIX в., систематизований у штучних системах, начатках природної систематики. Крім того, Ламарк істотно розширив цей матеріал за рахунок введення зоології безхребетних, котра до нього належним чином не оцінювалося як джерело для еволюціоністських узагальнень

Ламарк наполегливо підкреслює важливість часу як фактора еволюції органічних форм. По-друге, він послідовно проводить подання про розвиток органічних форм як природному процесі сходження їх від вищих до нижчого. По-третє, його навчання містить якісно нові моменти в розумінні ролі середовища в розвитку органічних форм. Якщо до Ламарка панувало подання про те, що середовище - це або шкідливий для організму фактор, або, у найкращому разі, нейтральний, те після Ламарка середовище стали розуміти як умова еволюції органічних форм

Творчий синтез всіх цих емпіричних і теоретичних компонентів привів Ламарка до формулювання гіпотези еволюції, що базується на наступних принципах:

принцип градації (прагнення до досконалості, до підвищення організації);

принцип прямого пристосування до умов зовнішнього середовища , що, у свою чергу, конкретизувався у двох законах:

1. зміни органів під впливом тривалої вправи згідно новим потребам і звичкам;

2. спадкування придбаних змін новим поколінням

Відповідно до цієї теорії нині існуючі види живих істот відбулися від раніше жили шляхом пристосування, обумовленого їхнім прагненням краще гармонізувати з навколишнім середовищем. Так, наприклад, жираф, бачачи зростаючі на високому дереві листи, витягав свою шию, і це витягування було успадковано його нащадками. Незважаючи на всі свої коливання Ламарк прагнув матеріалістично трактувати фактори еволюції

И хоча еволюційна концепція Ламарка здавалася його сучасникам надуманої й мало ким розділялася, проте вона носила новаторський характер, була першою докладною спробою рішення проблеми еволюції органічних форм

На початку XIX в. наука далеко ще не мала у своєму розпорядженні достатній матеріал для того, щоб відповістити на запитання про походження видів інакше, як передбачаючи майбутнє, пророчествуя про нього. Першим таким “пророком” і з’явився Ж.Б. Ламарк

3.Катастрофізм

По іншому шляху пішла конкретизація ідеї розвитку в навчанні катастрофізму (Ж. Кюв’є, Л. Агассис, дорбиньи, А. Седжвик, У. Букланд і ін.). Ідея біологічної еволюції в катастрофізмі виступала як похідна від більше загальної ідеї розвитку глобальних геологічних процесів. Якщо Ламарк намагався своєю деїстичною позицією подалі відсунути роль божественного “творчості”, відгородити органічний мир від втручання творця, то катастрофисти, навпаки, наближають бога до природи, у свою концепцію безпосередньо вводять подання про пряме божественне втручання в хід природних процесів. Катастрофізм є такий різновид гіпотез органічної еволюції, у якій прогрес органічних форм пояснюється через визнання незмінюваності окремих біологічних видів . У цьому, мабуть, головна своєрідність даної концепції

Теоретичним ядром катастрофізму був принцип розмежування діючих у цей час і сил, що діяли в минулому, і законів природи. Сили, що діяли в минулому, якісно відрізняються від тих, які діють зараз. За давніх часів діяли потужні, вибухові, катастрофічні сили, що переривали спокійний плин геологічних і біологічних процесів. Потужність таких сил настільки велика, що їхня природа не може бути встановлена засобами наукового аналізу. Наука може судити не про причини цих сил, а лише про їхні наслідки. Таким чином, катастрофізм виступає як феноменологическая концепція

Головний принцип катастрофізму розкривався в поданнях про раптовість катастроф, про вкрай нерівномірну швидкість процесів перетворення поверхні Землі, про те, що історія Землі є процес періодичної зміни одного типу геологічних змін іншим, причому між сменяющими друг друга періодами немає ніякого закономірного, спадкоємного зв’язку, як немає її між факторами, що викликають ці процеси. Стосовно органічної еволюції ці положення конкретизувалися у двох принципах

корінних якісних змін органічного миру в результаті катастроф;

Pages: 1 2

Збережи - » Ідеї, принципи й поняття біології ХVIII століття . З'явився готовий твір.