Друге народження переживає зараз ще одна, бути може, сама давня ідея повітряного авіаносця, бойова комбінація двох або декількох літальних апаратів. Ще в першу світову війну англійці випробували так звану ” антицеппелинную” систему: дирижабль патрулював чекаючи германських цепелінів-бомбовозів з підвішеним до нього винищувачем. Якщо наближався ворог, літак віддалявся від оболонки й, відбивши атаку, вертався на авіаматку. У нашій країні успішно пройшли випробування ланки В. Вахмистрова: більші літаки, несшие на собі винищувачі И-4, И-5, И-16. На початку Великої Вітчизняної війни кілька ланок взяли участь у бойових діях

Після війни американці експериментували з комбінацією бомбардувальника В-29 і двох прямокрилих винищувачів Р-84. Як би ескортуючи ” Сверхкрепость “, Р-84 летіли з нею крилом до крила: права й ліва консолі В-29 минулому зчеплені із площинами винищувачів. Двигуни Р-84 працювали на помірному, економічному режимі. Через велике подовження “складеного” крила підвищувалася аеродинамічна якість. При необхідності винищувачі відчіплювалися й захищали свого лідера

Як з’ясувалося через багато років, кращі шанси на майбутнє виявилися в іншої комбінації: В-29 зі спеціально побудованим “бортовим” винищувачем ХР-85 “Гоблин”. При навантаженні стреловидное крило ХР-85 складалося. Оперення компактне, із чотирьох площин. По вираженню авторів довідника “Реактивні літаки миру”, винищувач ХР-85 фактично перетворився в крилатий реактивний двигун, на якому буквально верхи сидів льотчик”

Улітку 1948 року відбулося перше відділення “бортового” винищувача від авіаматки. Досвідчений льотчик-випробувач не зміг причалити самолетик до носія й, тільки-но уникши загибелі, приземлив машину за допомогою аварійної посадкової лижі. Труднощі з поверненням ХР-85 на борт носія розчарували військових, експерименти припинили. Але, як виявилося, до пори…

З кінця 60-х - початку 70-х років фірма “Локхид” займається за завданням ВВС США розробкою військової комбінації літака-авіаносця й телекерованих літальних апаратів. Поставлене завдання -збільшити радіус дії легенів, високоманевренних бойових машин збігалися з надією “Локхид” знайти нову сферу застосування для свого транспортного літака надвеликої місткості З-5А. В 1971 році над комбінацією стала працювати фірма “Боинг” і одержала в 1972 році від ВВС тактико-технічне завдання на проектування повітряного авіаносця для телекерованих апаратів: модифікованого Боин г-747 і шести апаратів літакового типу Райан ВОМ-34

Є й варіант В-747 і 24 спеціально спроектованих телекерованих апаратів. Усередині просторої середньої частини носія, перетвореної в ангар, літаки будуть перебувати під час їхнього транспортування. Зі чрева “Боинга” літаки зможуть стартувати через кожні чверть години. З тією же частотою посадка апаратів, що повернулися. Стартом, посадкою й виконанням бойового завдання будуть керувати оператори на борті авіаносця. Допомагати їм повинна система, що складається з телевізійної установки поблизу посадкової трапеції й комп’ютера

Як передбачається, авіаносець доставить телекеровані літаки до району бойових дій, але сам залишиться в недосяжності для ПВО супротивника. Виконавши завдання, снаряди вертаються на “Боинг”

Якщо ціль дуже далеко від бази й в “матки” не вистачає палива на всю операцію, то стартують два літаки. Один несе телекеровані літаки, інший ” під зав’язку ” залитий паливом. Перший випускає підопічних і відразу ж вертається. Другий же керує літаками, приймає їх на борт і повертає “додому”…

Змінювана стреловидность, вертикальний зліт і посадка, комбінація повітряного авіаносця з телекерованими літаками, багато інших новинок не витиснули з військової авіації звичайні машини. Одна із причин (крім міркувань, що стосується бойового застосування літаків) економічна

Мало того, що із прогресом авіації літальні апарати стають усе складніше в проектуванні, випробуваннях, виробництві, вони безупинно дорожчають. От лише кілька цифр. Вартість винищувача СПАД часів першої світової війни - 10 242 долара

“Лайтнинга” випуску 1932 року - 134 284, а ” Сейбра ” (1950 р.) - 218 460 доларів. “Фантом” (1962 р.) коштує вже більше 2, а F-111 (1963 г.) - майже 6 мільйонів! Неабияку лепту у вартість нових літаків вносить устаткування, яким насичений будь-який сучасний винищувач, штурмовик або бомбардувальник

Надзвичайно удорожилась і підготовка пілотів. Десятиліття назад, за даними авторитетного журналу “Интеравиа” (Швейцарія) , повна вартість підготовки льотчика надзвукового винищувача ” Лайтнинг” становила 364 тисячі доларів. Ремствували американські військові на складність обслуговування сучасних винищувачів-бомбардувальників під час в’єтнамської війни. За свідченням журналу “Интеравиа”, “70% літако-вильотів тактичної авіації затрачається на удари й по наземним цілям з малих висот у ході безпосередньої підтримки сухопутних військ і ізоляції району бойових дій “. Природно, що бойові дії такого роду вимагають швидкої реакції ВВС на запити військ

Швидкісні, але складні машини, хоча й швидко добиралися до мети, упускали момент через “неодружений” простою на аеродромі. Саме із цієї причини на завдання по оперативній підтримці військ частіше, ніж сучасні F-105 “Тандерчиф” і F-4 “Фантом”, стартував застарілий F-100 ” Супер Сейбр”. До бойового вильоту його готовили набагато швидше

Далеко не завжди сучасні надзвукові літаки можуть використовувати й свої висотні дані. Дії в стратосфері, де тактична авіація невразлива для зенітних ракет, мало чим допомагають наземним військам. Найбільш підходящі середні висоти небезпечні й жадають від літаків гарної маневреності, а від екіпажів відмінної літної виучки: адже на втратах прямо позначається час перебування машин у зоні ПВО. Більше заходів на мету вище ймовірність поразки зенітним вогнем. Через недостатню маневреність 20-тонний “Тандерчиф” не міг часом виконати різкий протизенітний маневр і, траплялося, ставав жертвою дозвукових північно-в’єтнамських Мить-17…

Досвід агресивної війни у В’єтнамі, військові події на Близькому Сході змусили західних стратегів не тільки тверезо оцінити можливості сучасної бойової авіації, але й порівнювати звабні дані новітніх літаків з їхньою вартістю, простотою обслуговування, потребою в добре оснащених базах

От чому, замовляючи промисловості авіаційну техніку, армія, ПВО, інші замовники керуються принципом “ціль повинна виправдувати засобу”. Інакше кажучи, не треба жадати від сучасного літака для авіапідтримки величезних швидкостей і стелі, від винищувача-перехоплювача - потужного бронювання, і від вертикально, що злітає машини, - дальності дії бомбардувальника… ” Для ілюстрації цього можна привести приклад з американськими літаками Р-14 і Р-15, - писав генеральний авіаконструктор А. Яковлев. - Ці новітні універсальні винищувачі важать 18 - 20 т, їхня вартість 10 - 12 млн. доларів за кожний, але ж по своєму призначенню вони повинні бути масовими літаками. Очевидно, і самі американці прийшли до висновку про надмірну вартість своїх літаків. Тому на початку 70-х років у США був оголошений конкурс на створення винищувача простої й недорогої конструкції з мінімумом устаткування й злітною вагою не більше 9 т. У результаті в 1974 році з’явилися винищувачі УР-16 і УР-17, польотна вага яких 8 - 9 т… ” “Отже, вибір системи, - містить А. Яковлев, -повинен бути строго обґрунтований технічно, тактично й економічно”

Особлива увага закордонні авіаконструктори приділяють спеціальним літакам для авіапідтримки наземних військ. Але всупереч, здавалося б, ” вічному ” прагненню авіаторів літати швидше, нинішні штурмовики лише ненабагато бистроходнее поршневих ветеранів другої світової війни. Новітній Ферчалд А-1ОА, наприклад, розвиває максимальну швидкість 742 км/ч. У крейсерському польоті - 355 км/год

Оснащена двома двоконтурними ТРД, машина при злітній вазі 20,5 т несе на зовнішній підвісці до 8392 кг бомб і ракет. Бойова ноша підвішується до 24 крапок на крилі й фюзеляжі

Простій по конструкції, живучий літак призначений для атаки об’єктів на поле бою, патрулювання й ударів по викликах військ, супроводу бойових і транспортних вертольотів, розвідки в тактичній глибині…

Pages: 1 2