Подібно до свого героя Пушкін пережив чимало захоплень, любовних колізій, які часто завершувались розчаруваннями, дуелями. Він, власне, писав свого “Камінного гостя” тоді, коли надіявся знайти свій жіночий ідеал, вимріяну Мадонну в образі Наталі Гончарової, справжню невгасиму любов. Зустріч Гуана з камінним гостем як із символом караючої долі — це прозірливе передчуття поетом власного трагічного кінця. На творчому злеті, на шляху до духовноморального очищення цей кінець принесе російському генію куля чужинця — кавалергарда Жоржа Дантеса, своєрідний прообраз якого зумів інтуїтивно відчути поет у караючій Статуї. Існує версія, що хтось із гадалок застерігав Пушкіна про фатальну небезпеку від білого чоловіка на білому коні: справді, білявий вбивця Дантес носив білий мундир і їздив на білому коні. Так у знамениту Болдинську осінь великий поет у долі геніально інтерпретованого ним самим Дона Гуана зумів відчути свою власну.

Романтичні інтерпретації образу класичного героя у дусі навернення його до покаяння й очищення залишили іспанський поет Зорілья (п’єса “Дон Жуан Теноріо” — 1844) і російський майстер поетичної драми О.К.Толстой (драматична поема “Дон Жуан” — 1860).

М. Г. Кудрявцев, доктор філологічних наук, професор

Pages: 1 2