Ф. М.Достоєвський великий письменник 60-х років XIX століття. У своїх добутках він відбивав страждання лю-дей від соціальної дійсності. Саме в те вре-мя розвивався капіталізм, і люди, які не могли існувати в умовах важкої сучасності, ока-зывались у повній убогості. Звичайно ж, самим яскравим добутком за всю його творчу роботу є «Злочин і покарання», у якому показаний як гу-манизм самого автора, так і героїв роману. Дія відбувається в Петербурзі, але в добутку не гово-рится про парадну частину міста, письменник показує нам іншу його сторону, де багато будинків, у яких живуть нещасні, самотні люди

Головний герой роману - Родіон Розкольників, лих-ный студент, що не може заплатити за своє обу-чение в Університеті. Він живе в жахливих умовах: «комнатка його кроків у десять у довжину, з жовтими, откле-ившимися від стін шпалерами». І незважаючи на цю жахливу обстановку, що змусила його на злочин, Рас-Кольников людина гуманний. Про це свідчать його вчинки: ризикуючи життям, Родіон рятує дитину з вогню, сам жебрак дає гроші на похорони Мармела-Дова й allsoch. ru 2001-2005 батька свого друга

Всі ці факти свідченню-ют про доброту до людей. Саме в таких же вбогих життєвих умовах жи-вет і сім’я Мармеладовых. Дочка Мармеладова Сонеч-Ка змушена торгувати собою з гуманних побужде-ний, щоб прокормити свою хвору мачуху і її дітей. Ще одна жертва жорстокої дійсності - Ка-Терина Іванівна, дружина Мармеладова, у минулому офи-церская дочка, що звикла кбогатству.

Вона намагається сде-лать все можливе, щоб її діти не були голодними, намагається містити їх у чистоті й одягати їх у чис-тую одяг. Але як би вона не намагалася, її діти посто-янно голодні. Від своєї безвихідності Катерина Верба-Новна підвищує голос, але все напрасно. Pа цим заспокійливим словом «відсоток» коштує жива людина, і миритися із загибеллю хоча б однієї дитини Розкольників не хоче, не може

И отут автор і його герой виявляються поруч, але тільки в цьому. Вдача-Ственное обурення диктує їм принципово раз-ные висновки - і це ясно відбито в романі. Достоєвський бачив у дітях ту моральну чисто^-ту, доброту душі, які втрачені дорослими

Не слу-чайно все краще, що властиво дорослим героям роману, пов’язане з миром дитини. Не можна говорити про тему дитинства в «Злочині й покаранні», маючи на увазі тільки дітей Катерины Іванівни. Як дитина, сла-бый, безпомічний, з детски чисте, наївної й світло-лой душею, рисується Соня. Вона схожа на дитину у сво-їхніх почуттях, своїх учинках - щирістю й добро^-тією. Чистий і справедливий мир дитячій душі откры-вается й у сні Раскольникова.

Саме дитина протес-тует проти жорстокості дорослого миру в цьому сні. Та безпосередня, недумаюча доброта, що непро-днократно проявляє Розкольників - всупереч собствен-ний теорії, - нерозривно пов’язана із хлопчиком Родей, з тим моральним «запасом», що зберігся в герої роману з дитинства. Убивши безпомічну, по-детски беззахисну Лизавету, Розкольників немов підняв руку на самого себе. Саме дітям, спокутуючи свої гріхи, допомагає в «Злочині й покаранні» Свидригайлов.

Достоєвський, безумовно, треба й християнському розумінню. Діти в Євангеліях символізують вдачу-ственную близькість людини до Бога, чистоту душі, спо-собной повірити - і засоромитися. Розкольників двій-ственен у романі: природним, даним Богом, доброта героя роману «затемнена» гординею й озлобленням дорослої людини. Весь роман дитина в Раскольни-Кове бореться з дорослим, доброта - з жорстокістю й самолюбством. Моральний перелом, що відбувся в душі Раскольникова в епілозі «Злочину й наказу-ния», означає остаточну перемогу доброти, возвра-щение героя до себе самому - дитині, повернення Кбогу.

И тут автор роману, пройшовши поруч зі своїм ге-риємо його довгий, болісний і суперечливий шлях, уперше нарешті «зустрічається» з ним «особою до осіб}», як зустрічаються люди однієї віри, одного розуміння життя…