Франсуа Рабле - представник французького Ренесансу, хоча найвизначнішим представником цієї епохи його зробило один художній твір.

Роман «Гаргантюа й Пантагрюэль» став саме тим добутком, завдяки якому ім’я відомого французького лікаря й ученого-енциклопедиста ввійшло у світову історію літератури шістнадцятого сторіччя.

Фантастична країна Утопія, зображена в романі Ф. Рабле «Гаргантюа й Пантагрюэль», розташувалася десь у Франції. Про це свідчать описи Парижа й провінційних городків, у яких живуть прості працьовиті ремісники й селяни.

Роман Ф. Рабле написаний у формі казки-сатири. Автор саркастично зображує кожного із представників схоластичної науки, релігійні звади й самі церковники, з життям яких був добре обізнаний ще із часу перебування в монастирях.

Рабле широко використовує алегорію для зображення як позитивних, так і негативних суспільних явищ.

Опираючись на фольклорні джерела, автор створив образи людей, жадібних до знань і до самого життя. Величезний ріст Грангузье, Гаргантюа й Пантагрюэля були уособленням їхніх безмежних знань, надзвичайної освіченості, шляхетності почуттів, щирості, доброти й здатності на самопожертву заради скривджених.

Велетні-Королі створювали закони, спрямовані на добробут свого народу.

Сатира й гіперболи Рабле не абстрактні, вони опираються на реальне підґрунтя. У літературі періоду Відродження досить розповсюдженої була тема подорожей, в основі яких лежали реальні події. Рабле використовує цю тему для своїх сатиричних алегорій, які іноді змінюються сугубо фантастичними описами.

У розділі про Пухнатих котів автор викрив жадібних і жорстоких чиновників-суддів, діяльність яких заснована на негативних людських рисах: «У нас тут учать того, чого самі ніколи не вчили!.. У нас тут б’ють і вчать того, чого самі ніколи не вчили!.. У нас тут б’ють і наказують при цьому сміятися!.. У нас тут зізнаються в тім, чого ніколи не робили, не творили й відбуватися-творити не думали!».

Рабле в гротескній формі проводить думка, що основою всього існуючого є плоть, матерія, що найвищим критерієм в оцінці миру є близькість до природи. Те, що протистоїть цьому судженню,- огидне й потворне.

Важливим епізодом добутку є оповідання про перебування мандрівників на острові цариці Квінтесенції, що вживала в їжу лише абстракції, категорії, мрії, шаради, антитези й просівала свій час через велике, гарне решето. Франсуа Рабле висміяв лжезнания й цілковиту відірваність від реального миру.

У боротьбі із середньовічною реакцією Франсуа Рабле використовував всі можливі форми комічного, серед яких - сатиричний гротеск. Письменник завжди сміється, тому що це - його випробувана зброя.

Дуже більшим був вплив геніального французького сатирика на світову літературу. У Рабле було чому повчитися, адже ерудиція письменника вражала сучасників. Він був одним з найбільших гуманістів минулого. Найціннішим для нас є його судження про вільне суспільство, у якому буде можливим існування гармонічне-розвитий особистості, тому що ця мрія була, є й буде актуальної для представників всіх часів і народів