Творчість Григорія Косинки (справжнє прізвище - Стрілець) повертається до нас з порога смерті. Життя письменника обірвалось трагічно: він був страчений за хибним звинуваченням у приналежності до групи терористів. Та справжньою причиною загибелі був його письменницький талант, його твори, у яких він не ідеалізував більшовицькі будні, а правдиво розповів про життя України після 1917 долі

Григорій Косинка запозбавивши нам невелику спадщину: прозові твори, написані в основному в жанрі новели. Його називали, як і Василя» Стефаника, майстром української новели, продовжувачем кращих традицій класичної новели. Тонкий психолог, життєлюб, людинолюб, він був письменником самобутнього характеру, який особливо яскраво спалахнув в останні дні жовтня 1919 долі, коли одна за одною були написані й опубліковані чотири його новели: «У хаті Штурми», «Сходка», «Передсвітом», «На золотих богів».

Коли починалася творчість Григорія Косинки, всюди гриміли гармати й у землю лягали лиш перші зерна нового, радянського життя. Нелегко було судити за тими першими зернами про якість майбутніх сходів. Адже перед очима годиною зринали такі картини, від яких і душу терпла, і в голові туманилося. Вісь рядки з новели «Троєкутний бій»:

«На вулиці шматок людського м’яса й дві невеликі калюжі крові.

- Кроком - марш!

Хтось посміхнувся, і шматок м’яса, як старий підошва, притрушена сірим пилом, відлетів у колію.

• Геть український прапор! Німецька видумка!

• Російська добровільна.

• Не треба нам царського прапора!

• Рви його, чорна сотня…»

Досить влучно про цей період сказавши П. Г. Тичина: …були такі, що тікали В печери, озера, ліси.- Що ти за сила єси? - харчували… М. Косинка не втікав. Розбуджений революцією, він вбирав кожний мент швидкоплинної дійсності й творив її портрет. З-під пера письменника з’являються всі нові й нові новели. Схвильовані, напружені й трепетні, як саме життя.

Справжнє визнання до письменника прийшло в 1922 році, коли побачила світ перша книжка новел «На золотих богів». Твори, що ввійшли до книги, неоднакові за своєю художньо-тематичною вартістю. Справжніми шедеврами літературна критика назвала три новели: «На золотих богів». «У хаті Штурми», «Сходка». У них чути плач і нарікання на частку: смороду сповнені рухові до червоної стьобання революції й боротьби «за дах братів і волю нашу», за погорілі села й наділену революцією землю

Книга «На золотих богів» - яскравий зразок імпресіоністських І творів. , У них немає сюжету, розповідь - фрагментальна: композиція відсутня: чітко виражена гра кольорів (здебільшого червоного й чорного).

Косинка завжди прагнув до неповторності. Про його намагання не дублювати собі, а показувати всю розмаїтість пореволюційного життя, людських взаємин і характерів свідчить твір «Мати». Головна дійова особа новели - селянський син Андрій, алі центральною постаттю, яка здіймається, справді височіє над твором, є його безіменна мати. її образ сприймається через призму почуттів Андрія як символ материнства, уособлення всіх людських страждань, найбільше яких завжди випадало на частку матерів. Про це напише пізніше у своєму «Щоденнику» другий неперевершений майстер української літератури О. Довженко

В 1926 році Г. Косинка опублікував новелу «Політика». Вона була етапною у творчості письменника другої половини XIX століття й виділялася з-поміж інших новел глибинним осмисленням революційної дійсності, показником ДУ ховного зростання людини. Мусій Швачка - заузять організатор політичного життя на селі. Він принциповий, ненавидить куркульство. Письменник досить переконливо показує психологічну мотивацію його зв’язків з народом. Він вірить народу й хоче йому допомогти. У зіткненні з багатіями Мусій не розгубився, не поступився жодним переконанням. Вороги вхопилися за ножі, він вийняв браунінг… Пролилася дах. В основі новели «Політика»- земля. Григорій Косинка в художньому аналізі внутрішнього переживання проблеми землі своїми героями не допускає жодних компромісів.

Для створення правдивого образу новеліст проникає в душу людини, її психологію (новела «Змовини»). На останньому етапі творчості драматичну напругу досягає за рахунок драматизації внутрішнього життя героя. Відчувається, що в останні свої роки письменник дійшов «свого зросту й сили» і «побачив ясне вдалині» не лише суспільного розвитку, а й художньої творчості загалом.

Працював на літературній ниві Г. Косинка неповних 15 років і запозбавивши нам художньо вагому новелістичну спадщину. Його новели - невеликі епізоди,

вихоплені з життя села. Яскраві, промовисті, вагомі. Письменник там будує розповідь, що не тільки бачиш, а й чуєш вусі. що відбувається довкола. Відображення не скороминущих фактів і вражень, а лише того, що справді є подією, поглиблений психологізм у розкритті характерів і сильний емоційний