Граматики: 1586 – перша цсл. граматика «Кграматика словеньска языка» (передрук праці «О осми частЂхъ слова»- з XV ст. Іоанна Дамаскина). Цікава термінологія, потім використовується в інших працях.1574 – буквар І. Федорова1591 – «Граматика доброглаголиваго елинословенскаго языка» (греко-слов’янська граматика). Склали учні Львівської братської школи під керівництвом митрополита Арсенія

1596 – Зизанія «Лексис» і «Грамматіка словенска» — перший систематичний підручник церковнослов’ян. мови, призначений для шкіл. 1619 – «Граматика словенска правилноє синтагма» Мелетія СмотрицькогоС. —повний курс церковнослов’ян. мови в прийнятих тоді частинах: орфографія, етимологія (тобто морфологія), синтаксис. У розділі про орфографію в давнину давався й опис фонетики та орфоепії. Ввів нову літеру на позначення дзвінкого проривного задньоязикового приголосного — ґ, узаконив вживання букви й. Встановив правила вживання літер на позначення голосних і приголосних, вживання великої букви, розділових знаків, правила переносу тощо. Багато з його правил орфографії й пунктуації зберігають чинність у сучас. укр. літ. мові. 8 частин мови: ім’я, містоименіє, глагол, причастіє, нарічіє, предлог, союз, междометіє. Першим виділив як категорію дієприслівник, названий ним «дієпричастієм». Відкрив у слов’ян. відміні місц. відмінок, який назвав «сказательний падеж». Іменники поділив на п’ять «склоненій»-відмін, котрі в осн. рисах у шкільних граматиках зберіг. донині. Вперше описав відмінювання прикметників і числівників. Запропонований ним принцип поділу дієслів на дієвідміни зберіг. у східнослов’ян. граматиках і в наш час. Першим дав докладний опис розрядів незмінних частин мови й вигуків, виклав синтаксис церковнослов’ян. мови. Збагатив слов’ян. лінгвістичну термінологію. Описана С. морфол. система близька до старослов’янської пізнього періоду, але в ній спостерігається певна кількість укр. елементів. С. виступає ориг. граматистомтеоретиком слов’ян. системи. У цьому він не мав собі рівних у слов’ян. філології аж до 2-ї пол. 18 ст. Його досягнення використовуються і тепер. Учений здійснив кодифікацію церковнослов’ян. мови східнослов’ян. редакції. За нормами «Грамматіки…» поступово було впорядковано всі церковнослов’ян. тексти на сході і півдні Славії.

Через друковані церковнослов’ян. тексти норми набули заг. поширення й понині функціонують у конфес. вжитку. Уперше виразно відділив церковнослов’ян. мову від живих слов’янських, проте східнослов’ян. характер норм С. благотворно вплинув на усталення орфографії й пунктуації староукр. літ. мови. Славинецького1643, 1645 – Граматика Ужевича Навч. 1637-41/42 у Краків. та 1641-45/46 Париз. ун-тах. Будучи студентом Сорбонни, У. 1643 створив лат. мовою кн. «Грамматыка словенская». У 1645 написав ін. варіант твору. У граматиці описана гол. чин. система укр. мови серед. 17 ст. Розкриваються також деякі особливості міжслов’ян. церковнослов’ян. мови, яку автор називає «священною» («святою»). Порівняльний аспект. Особливості польс., чес. і хорв. мов. Про абстрактну слов’ян. грамат. систему – на кшталт універсальної граматики А. Арно та К. Лансло. Факти грецької, латинської, гебрейської мов. Вдчувається вплив Мелетія Смотрицького. Укр. мовна система викладена вдало, хоч у автора виникали труднощі при тлумаченні деяких специф. слов’яно-укр. грамат. особливостей (напр., ор. і місц. відмінків, дієприслівника) засобами лат. схеми й термінології. Виділяє 8 ч/м. Особлива увага – дієслову, відмінюванню іменних ч/м (6 відмінків), особливостям керування. Також ступені порівняння, дієприкм. форми, прийменники, фонетика. Словники: Рукописний твір невід. автора «Лексисъ съ толкованіємъ словенскихъ словъ просто» (не раніше 50-х pp. 16 ст., залишився в рукописі) складено із заг. церковнослов’ян. слів, небагатьох антропонімів і топонімів, налічує 896 вокабул (при 127 словах немає перекладів). Внутр. абеткування не витримано), імена введено у формі наз. в. одн., дієслова — в 1-й ос. одн. теп. ч. Багато слів подано не в вихідних формах. Матеріали «Лексиса…» згодом використали Лаврентій Зизаній та Памво Беринда.1627,1653 – Лексикон Памво Беринди Праця «Лексіконъ славеноросскій и именъ тлъкованіє» Складається з двох частин: «Лексіконъ» — церковнослов’ян.-укр. словник; «Имена свойственная…» — зібрання тлумачень топонімів й антропонімів, а також заг. назв неслов’ян. походження. У передмові до словника Беринда розповідає про великі перешкоди, які він мав у своїй праці від впливових осіб, що були проти вживання простої мови. У пам’ятці майже 7 000 статей (бл. 5 000 у 1-й частині, 2 000 — у 2-й, у т. ч. бл. 1 400 онімів). Гол. джерела — «Лексис…» Лаврентія Зизанія, ономастикони Максима Грека, Мануїла Ритора. Виявлено використання багатомовних словників доби Київ. Русі та зарубіжних, староукр. глосографії тощо. Джерелом церковнослов’ян. реєстру книги були: Острозька Біблія (всі її книги Старого й Нового Завіту), церковнослов’ян. рукописи й друки до поч. 17 ст. Реєстр «Лексікона…» дібрано за диференц. принципом: специфічні церковнослов’ян. слова (питомі й запозичені), спільнослов’ян. лексеми, що архаїзувалися в укр. мові кін. 16 — поч. 17 ст., є в ньому й укр. слова. Неслов’янські елементи (у 2-й частині праці) супроводяться ремарками, які вказують на їх запозичення, й укр.

Відповідниками, що сприяло нормалізації лексики староукр. літ. мови на нар. основі. Нормалізації служило й чітке формальне — за допомогою двокрапки — розмежування реєстру й перекладної частини. Остання зі старанно підібраними еквівалентами вокабул, з широким набором синонімів — одне з найб. зібрань укр. лексики кін. 16 — поч. 17 ст. У «Лексіконі…» надр. низку тлумачень енциклопед. характеру. Значення слова автор розкриває і за допомогою етимол. відомостей. Докладно опрацьовано семантику багатозначних реєстрових слів. Б. нерідко вказував на метафоричне й образне вживання слова, вперше в укр. лексикографії застосувавши ремарки «преноснЂ», «инорЂчнЂ», «метафор.».

Серед. XVII - «Синоніма славеноросская» — перший укр. словник активного типу (тобто з укр. реєстром), укр.-церковнослов’ян. лексикон, укладений на Наддніпрянщині. Це зворотна переробка «Лексикона…» Памва Беринди, гол. чин. першої його частини. На основі кількох статей книги автор укладав одну статтю чи навпаки — на основі однієї статті «Лексикона…» — кілька нових. У «Синонімі…» бл. 30 вокабул не перекладено, отже, праця не завершена. У реєстрі пам’ятки бл. 5 000 вокабул, розміщених за абеткою у прийнятих в староукр. Л. вихідних формах. Вокабули не відокремлені від перекладу розділ, знаками, ремарок немає (крім відсилання «зри»).