Терміном "гострий живіт" позначають клінічний симптомокомплекс, що розвивається при ушкодженнях і гострих захворюваннях черевної порожнини, при яких потрібно або може знадобитися термінова хірургічна допомога. Перше лікарське обстеження хворого часто вироблятися поза стаціонаром (вдома або в поліклініці) . Завданням первинної діагностики є розпізнавання небезпечної ситуації й необхідності термінового хірургічного лікування. При гострому животі прогноз погіршується із часом, тому лікар зобов’язаний швидко госпіталізувати хворого в профільну установу, де в найближчі час хворому повинні бути проведені необхідні діагностичні й лікувальні заходи. Навіть при підозрі на гострий живіт хворого варто негайно госпіталізувати.

Причини гострого живота наступні.

1. Ушкодження органів черевної порожнини.

2. Гострі запальні захворювання органів черевної порожнини, у тому числі й перитоніт.

3. Перфорація порожнього органа.

4. Механічна кишкова непрохідність.

5. Гострі порушення мезентериального артеріального й венозного кровообігу, що ведуть до інфаркту кишечника й гангрені, що супроводжуються динамічною кишковою непрохідністю.

6. Внутрішні кровотечі в просвіт шлунково-кишкового тракту й у порожнину очеревини.

7. Гострі запальні процеси в придатках матки, позаматкова вагітність, апоплексія яєчника, перекрутий ніжки кисти або пухлини яєчника, некроз миоматозного вузла матки або пухлини яєчника.

Основні клінічні ознаки гострого живота: біль у животі, анемія, шок.

Висцеросоматичеськая біль при запаленні органа.

Висцеросоматичеськая біль, сепсис при перитоніті.

Гостра спазматичеськая біль при обтурации порожнього органа (кишечник, жовчні протоки) .

Анемія при кровотечі в шлунково-кишковий тракт або черевну порожнину.

У методи первинного дослідження хворого входить наступне.

Анамнез: час і початок виникнення болю (раптове, поступове) , локалізація болю; диспепсичеськие й дизуричеськие явища; температура; перенесені в минулому захворювання органів черевної порожнини й операції на органах живота.

Огляд: змушене положення хворого; занепокоєння хворого, міняє позу; адинамія, загальмованість; ознаки зневоднювання (загострені риси особи, сухість слизуватих оболонок порожнини рота) ; блідість, жовтяниця, виділення (блювота, стілець, кров) .

Температура: подкрильцовая й ректальна.

Показники гемодинаміки: пульс, артеріальний тиськ, ауськультація серця.

Дослідження живота: огляд, пальпація, перкусія, ауськультація, обсяг живота, дослідження через пряму кишку (хворобливість, нависание стінок) .

Для визначення показань до термінової госпіталізації досить установити, чи є перитоніт, запалення або закупорка органа, кровотеча.

У жодному разі не вводити наркотики й анальгетики, тому що під їхнім впливом може змінитися клінічна картина захворювання, що значно утрудняє діагностику й може привести до затримки оперативного лікування.

Діагноз при напрямку в стаціонар гострий живіт або при виявленій причині гострого живота вказують нозологичеськую форму захворювання. До напрямку на госпіталізацію додають випиську з історії захворювання (дані анамнезу й про проведене лікування) .

При шоку необхідно під час транспортування в спеціально обладнаній машині проведення протишокового лікування.

У методи дослідження хворого в стаціонарі входить загальклінічне дослідження: анамнез, дані физикального дослідження із систем.

При дослідженні серцево-судинної системи поряд з перкусією й ауськультацією серця, визначенням частоти пульсу, артеріального тиську при підозрі на інфаркт міокарда роблять ЕКГ. При кровотечі, дегідратації для визначення дефіциту обсягу циркулюючої рідини можна орієнтуватися на шоковий індекс.

Частота пульсу Шоковий індекс = систоличеськое ПЕКЛО

У нормі цей показник становить 0,5. Втрати обсягу циркулюючої рідини до 30% підвищують шоковий індекс до 1, при цьому показники частоти пульсу й систоличеського артеріального тиську близько 100. При вираженій картині шоку пульс 120 у мінуту й систоличеськое артеріальний тиськ близько 80 мм. рт. ст., показник шокового індексу підвищується до 1,5 і свідчить про початок небезпеки для життя хворого. Шоковий індекс, рівний 2 (пульс 140 у мінуту, систоличеськое артеріальний тиськ 70 мм. рт. ст.) , відповідає зменшенню обсягу циркулюючої рідини на 70%.

У жінок при зборі гінекологічного анамнезу треба звернути увагу на перенесені гінекологічні захворювання, менструальний цикл, час останніх менструацій. Причиною появи болю в животі в середині менструального циклу може бути апоплексія яєчника. При затримці менструації їсти підстава підозрювати позаматкову вагітність.

Дослідження через піхву обов’язково треба проводити при всіх гострих захворюваннях органів черевної порожнини. Це необхідно для діагностики гінекологічних захворювань, що є причиною гострого живота, а також для виявлення поширення запального процесу на очеревину малого таза.

При дослідженні через піхву можна виявити хворобливість зводів піхви, хворобливість і збільшення придатків матки й хворобливе утворення в матковій трубі при трубній вагітності. Нависание зводів піхви буває при ськупченні в порожнині малого таза крові або екссудата.

Лабораторні аналізи: гемограмма, ензими печінки й підшлункової залози.

Рентгенологічне дослідження: рентгеноськопія грудної клітки, оглядова рентгенографія живота (від діафрагми до симфізу) для виявлення рухливості діафрагми, ськупчення вільного газу під діафрагмою й у кишечнику, рівнів рідини в кишечнику (при непрохідності) ; затемнення (екссудат) ; оглядова рентгенографія й урография для виявлення каменів у бруньках і сечоводах; рентгенконтрастное дослідження з дачею в рот водорозчинного контрасту при підозрі на перфорацію шлунка або дванадцятипалої кишки; ирригоськопия при підозрі на толстокишечную непрохідність.

Ультразвукове дослідження жовчного міхура, підшлункової залози, печінки, селезінки для виявлення запалення або ушкодження органів.

Лапароськопия для виявлення запалення або ушкодження органа. Діагностичний перитонеальний лаваж роблять при підозрі на перфорацію порожнього органа, внутріочеревинна кровотеча, виявля_ не іншими методами. У черевну порожнину вводять катетер через невеликий розріз черевної стінки по середній лінії живота й роблять промивання черевної порожнини изотоничеським розчином хлориду натрію. Домішка крові в промивній рідині свідчить про внутріочеревинну кровотечу, а шлунково-кишкового вмісту - про перфорацію порожнього органа.

Диференціальний діагноз

Повинні бути виключені захворювання, що імітують гострий живіт: інфаркт міокарда, базальна плевропневмонія, спонтанний пневмоторакс, ниркова колька, капилляротоксикоз Шенлейна - Геноха, кишкові інфекції.

Передопераційна підготовка

Протишокові заходи (корекція порушень водно-електролітного балансу й кислотно-лужного стану, при кровотечі - заповнення крововтрати) . Введення антибіотиків при підтвердженому діагнозі запалення, перфорації порожнього органа, кишкової непрохідності.

Лікування

Лікування гострого живота зводиться до хірургічного лікування ушкоджень і захворювань органів черевної порожнини.

Докладніше зупинимося на лікування перитоніту.

Розлитої гнійний перитоніт - абсолютне показання до екстреного хірургічного втручання.

Завдання операції із приводу розлитого перитоніту: усунення джерела інфікування черевної порожнини; видалення екссудата й інфікованого матеріалу (фибринние плівки) ; механічне очищення (промивання) черевної порожнини розчинами антисептиків; декомпресія кишечника; дренування черевної порожнини; надійне закриття післяопераційної рани.

У переважної більшості хворих як операційний доступ використовують серединну лапаротомию - доступ малотравматичний, що дає можливість провести адекватну ревізію органів черевної порожнини.

Pages: 1 2

Збережи - » ГОСТРИЙ ЖИВІТ . З'явився готовий твір.