Героями ранніх творів Горького стають люди горді, сильні, сміливі, які поодинці вступають у боротьбу з темними силами. Один з таких добутків - оповідання “Баба Изергиль”. Сюжет побудований на спогадах баби Изергиль про своє життя й розказаних нею легендах про Ларре й Данко. У легенді повествуется про сміливого й гарного юнака Данко, що любить людей більше, ніж себе, - беззавітно й всім серцем. Данко - теперішній герой - мужній і безстрашний, в ім’я шляхетної мети - допомоги своєму народу - він здатний на подвиг

Коли охоплене страхом, знесилене довгою мандрівкою по непрохідному лісі плем’я вже хотіла йти до ворога й принести йому в дарунок свою волю, з’явився Данко. У його очах світилися енергія й живий вогонь, народ повірив у нього й пішов за ним. Але стомлені важким шляхом, люди знову впали духом і перестали вірити Данко, і в цей переломний момент, коли озлоблена юрба стала щільніше оточувати його, щоб убити, Данко вирвав серце зі своїх грудей, освітивши їм шлях до порятунку. Образ Данко втілює в собі високий ідеал - гуманіста, особистість великої духовної краси, здатну до самопожертви заради порятунку інших людей. Цей герой, незважаючи на свою болісну смерть, не викликає в читачі почуття жалості, тому що його подвиг вище подібного роду почуттів. Повага, захват, замилування - от що почуває читач, представляючи у своїй уяві юнака з полум’яним поглядом, що тримає в руці серце, що іскриться любов’ю

Позитивному, піднесеному образу Данко Горький протиставляє “негативний” образ Ларры - гордія й егоїста Ларра вважає себе вибраним і на навколишніх його людей дивиться, як на жалюгідних рабів. На питання, чому він убив дівчину, Ларра відповідає: “Хіба ви користуєтеся тільки своїм? Я бачу, що кожна людина має тільки мовлення, руки й ноги, а володіє він тваринами, жінками, землею…

і ще многим”. Його логіка проста й жахлива, якби кожний став випливати їй, то на землі незабаром залишилася б жалюгідна жменька людей, що борються за виживання й полюють один на одного. Розуміючи всю глибину неправоти Ларры, не в змозі простити й забути доконане їм злочин, плем’я засуджує його на вічну самітність

Життя поза суспільством породжує в Ларре почуття невимовної туги. “У його очах, - говорить Изергиль, - було стільки туги, що можна було б отруїти нею всіх людей миру”. Гордість, на думку автора, - пречудова риса характеру

Вона робить раба вільним, слабкого - сильним, незначність перетворює в особистість. Гордість не терпить нічого обивательського й “загальноприйнятого”. Але гіпертрофована гордість породжує абсолютну волю, волю від суспільства, волю від всіх моральних підвалин і принципів, що у підсумку приводить до жахливих наслідків. Саме ця думка Горького є ключовою в оповіданні баби Изергиль про Ларре, що будучи саме таким - абсолютно вільним - індивідуумом, умирає духовно для всіх (і насамперед для самого себе), залишаючись жити вічно у своїй фізичній оболонці

Герой знайшов у безсмерті смерть. Гіркий нагадує про вічну істину: не можна жити в суспільстві й бути вільним від нього. Ларра був приречений на самітність і щире щастя вважав для себе смерть. Справжнє ж щастя, на думку Горького, полягає в тім, щоб віддати себе людям, як це зробив Данко.

Відмітна риса даного оповідання - різкий контраст, протиставлення гарного й поганого, доброго й злого, світлого й темного. Ідейний зміст оповідання доповнюється окресленням образа повествовательницы - баби Изергиль. Її спогаду про свій життєвий шлях - теж своєрідна легенда про сміливу й гордої copyright