Микола Фляків - поет довгоочікуваний. Блок і Єсенін були останніми, хто зачаровував мир поезією - непридуманої, органічної. Голос Рубцова, що ще не знайшов своєї, кореневої, драматичної теми Батьківщини, Росії, теми життя й смерті, любові й отчаянья, тодішній голос Рубцова тонув у навколишніх його голосах. І це - закономірність

Утвору Пушкіна й Тютчева, Лермонтова й Некрасова, Фета й Полонского, Блоку і Єсеніна були для Миколи Рубцова і його побратимів не «літературними фактами», але саме найглибшими втіленнями духовного життя російського народу й російської людини, - а виходить, прообразами їх власного духовного життя. Вони ніяк не відокремлювали поезію від життя в її сутнісній основі - і тому були вільними від якої-небудь літературщини

Багато хто із критиків, також побратимів моїх по перу, міркуючи при нагоді про поетичну долю Миколи Рубцова, відразу ж зараховують його чи ледве не до апологетів Єсеніна. Наївна несправедливість, переборна короткозорістю. Фляків жив у свій час, Єсенін - у своє. Те, що відчув інший, яким би провидцем останній не виявився. Почуття - індивідуальні. Можна сповідати ті самі ідеї, устремління, думки, але захоплюватися або страждати, займатися й гаснути кожний приречений самостійно. І тут потрібно чітко відокремити одне поняття від іншого: поняття школи й поетичної долі, глибиною суті поета, що завжди первозданна

Тиха моя батьківщина!

Верби, ріка, солов’ї…

Мати моя тут похована

У дитячі роки мої…

Ця музика, інтонація слів - вистраждана.Так писати міг тільки одна людина, а саме - Микола Фляків. Це його кревні слова, його природний стан душі. До кінця,

До тихого хреста

Нехай душа залишиться чиста!

Росія, Русь! Зберігай себе, зберігай!

Дивися, знову в ліси твої й доли

З усіх боків наскочили вони,

Інших часів татари й монголи

Так писати міг тільки щирий поет, що жив болем своєї епохи, патріот землі рідної в найвищому змісті цього слова, тому що думка «зберігай» переростає тут рамки особистого й навіть - отчого. Зберігаючи любов і пам’ять до свого споконвічного, до рідного деревеньке, місту, річці дитинства, ми тим самим зберігаємо любов до Вітчизни й навіть більше - до всього живого на землі

Поезія Миколи Рубцова крім емоційного несе в собі потужний моральний заряд, іншими словами - вона, його поезія, здатна не тільки виховувати в людині почуття добрі, але й формувати більше складного духовного початку

Поезія Рубцова - не «тиха», не камерна, не підходить вона під визначення «сільської» поезії. Вона просто - поезія. Поезія Миколи Рубцова. І спасибі йому від нас запізніле за красу й пронзительность цієї поезії, спасибі йому за любов його земну, неопалиму

Ми розглянули питання, як тема Батьківщини була відбита в поезії Рубцова. І на основі всього написаного можна зробити висновок, що тема батьківщини, відбита особливо у віршах, залежала насамперед від щиросердечного стану поета, від його світосприймання й від навколишнього оточення, тобто від тої епохи, у якій жив поет