Необхідно зупинитися на з’ясуванні змісту вживання терміна “універсальна” стосовно поняття “еволюція”. Поняття універсальності використовують у двох значеннєвих значеннях: відносному й абсолютному2. Відносно універсальні поняття застосовні до всіх об’єктів, відомим у дану історичну епоху, абсолютно універсальні застосовні як до всіх відомих об’єктів, так і до будь-яких об’єктів за межами даного історично обмеженого досвіду. На який же тип універсальності претендує поняття “глобальний еволюціонізм”?

Подібна надія обумовлена тим, що в сучасну епоху можна констатувати наявність певного результату такої самоорганізації. Той факт, що життя, розум прийшли до сучасного стану своею відносини з навколишньою природою в процесі організації не викликає сумнівів, виходячи з історичного аналізу цієї організації на рівні геогенеза, біогенезу, социогенеза

З наведених міркувань треба, що поняття “самоорганізація” може відігравати евристичну роль при побудові теорії, що пояснює одночасно еволюційні процеси в системі Всесвіт-Людин, однак для побудови такої теорії потрібні дані, що перебувають в інформаційній області цієї теорії. Ця інформація конкретизує в об’єктному аспекті унікальний характер самоорганізації, тим самим предметна область, що підлягає дослідженню, звужується, стає кінцевою. На цій підставі можна затверджувати, що поняття “глобальний еволюціонізм”, що пророкує поняття “самоорганізація”, має об’єктивний аналог

Наведені версії космологічного АП виявляють собою резюме еволюції, генезису відносин у системі Всесвіт-Людин. Однак сам генезис не розкритий. У цих формулюваннях відсутнє яке-небудь філософське обґрунтування актуалізації нашого виду реальності і його унікальностей у змісті конкретності не тільки як логічного резюме, але і як природничо-історичного процесу. Апеляція до ансамблю всесвітів незадовільна з філософської точки зору ще й тому, що відсутнє вказівка на внутрішнє джерело механізму реалізації нашого екземпляра всесвіту. Процес розгалуження не може бути прикладом конкретного саморуху, самоорганізації матерії, самоусвідомлення нею самої себе через соціальну форму руху, як соціального оформлення Всесвіту. Для слабкої й сильної версії АП у космології це закономірно, тому що на рівні видів реальності не може бути розкрита діалектика якісного-кількісного розвитку Вселеної, а тим самим і процес “самовідбору” (самоорганізації) Всесвіту, у який включається й вся діяльність Людини, у ході якої відбувається констатація результату цього самовідбору. Таким чином, включення в проблематику АП аспекту становлення цього принципу в процесі пізнання вимагає проведення логіко-гносеологічного аналізу тих теорій, які уможливили його формулювання. Онтологічний статус антропного принципу в космології може бути виявлений тільки на цій основі

Pages: 1 2