Глобальний еволюціонізм виступає як концепція, підхід, метою якого є створення естественнонаучной моделі універсальної еволюції, виявлення загальних законів природного процесу, що зв’язує в єдине ціле космогенез, геогенез, біогенез. На основі узагальнення еволюційних знань, отриманих і різних областях природознавства, в аспекті вивчення интегра-тивних явищ у науці стали говорити про ідею “глобального еволюціонізму”

Поняття “глобальний еволюціонізм” має аналогічне походження, будучи узагальненням еволюційних знань різних областей природознавства: космології, геології, біології. Таким чином, можна затверджувати, що поняття “еволюція”, аналогічно викладеному вище, є відносно універсальним

Термін “глобальний” у контекст поняття “еволюція” і вказує на наявність такого компонента. “Глобальний еволюціонізм” пояснює таке відоме поняття, як, наприклад, “еволюція” і пророкує нове поняття, наприклад, “самоорганізація”

Головне питання полягає в тому, чи проявляє це нове поняття евристичну функцію при побудові нової фундаментальної теорії

Сучасна космологія показує, що самоорганізація в системі Всесвіт-Людин мала місце лише на пізньому етапі еволюції Вселеної

У силу самопогодженості всієї системи атрибутів об’єктивна реальність при фіксації певного змісту цих ознак з’являється у вигляді онтологически певного миру. На кожному фіксованому етапі естественнонаучного дослідження поняття “глобальний еволюціонізм” є присутнім неявно у відносно універсальних поняттях, що пророкуються ім. Зведення цих понять у ранг атрибутів об’єктивної реальності дає можливість говорити про відносно універсальні ознаки цих атрибутів

Таким чином, через своє відносно універсальний зміст концепція глобального еволюціонізму проникає в естественнонаучную картину миру й виступає як наукова парадигма

Відомо, що відносно універсальні поняття, як якість, кількість, простір, час, рух, взаємодія й т.п. є результатом узагальнення щирих теорій, що ставляться як до природи, так і до суспільства. Всі такі відносно універсальні поняття містять абсолютно універсальний компонент

Космологія намагається реконструювати еволюцію Всесвіту. Початкові умови самоорганізації дійсно можна, з одного боку, уважати закладеними на початку розширення, а з іншого боку - зверненими в часі кінцевими умовами, що відповідають сучасній епосі

Однак ці початкові умови не втримуються в теорії, а є початковими даними для самої теорії

Скориставшись, у якості вихідних даних сучасні значення спостережуваних астрономічних параметрів космологія будує теорію так, щоб у процесі динамічного розвитку з деякого вихідного стану виходило сучасне

Представлене сукупністю різних наукових дисциплін наукове сучасне пізнання, наприклад, як фізика, де вивчаються властивості явищ і процесів неорганічної форми матеріальної дійсності на рівні макро- і мікро-миру, астрофізика, предметом якої є властивості й еволюція локальних астрономічних об’єктів, космологія, що моделює еволюцію великомасштабної структури Вселеної, біологія, що вивчає процеси розвитку й функціонування живих об’єктів, і ін., характеризується усвідомленням цілісності, глобальности своїх об’єктів дослідження і їхнім взаємозв’язком

Епоха антропосоциогенеза займає надзвичайний стан в існуючій ієрархії процесів прогресивного розвитку

Цей етап виявляє глибокі зв’язки між феноменом Людини й глобальних фізичних властивостей навколишнього його Космосу, маніфестацією чого є формулювання антропного принципу (АП) у контексті сучасної космології

Характер еволюції на цій стадії перетерплює якісний стрибок - принципово нові детермінанти визначають подальшу еволюцію

Той вид реальності, що фіксує слабкий АП, повинен конституюватися в процесі розвитку реальності у вигляді конкретного фіксованого змісту неуніверсальних ознак атрибутів. Телеологічна інтерпретація сильного АП зводиться до твердження, що “існує один можливий Всесвіт, “сотворенниая” з метою породження й підтримки спостерігачів”. Сильний антропний принцип, що вимагає, щоб Всесвіт мав властивості, які дозволять розвитися в ній життя на деякому етапі історії, затверджує, що’ початкові умови для акту самоорганізації в системі Всесвіт-Людин і його реалізація не можуть бути довільними, а з необхідністю такі, що в процесі реалізується спостережуваний зараз тип відносини

З теоретико-пізнавальної точки зору мова йде скоріше про цільову детермінацію, як такому підході, що виникає при розгляді Всесвіту у вигляді складної самоузгодженої динамічної системи за умови, що закони руху доповнені “законами функціонування й розвитку, енергетичні зв’язки - інформаційними, причинне розгляд - квази-телеологичес-кім”11

Помітимо, що телеологічний еволюціонізм тут не має філософської природи, тому що інтерпретація дається на рівні неуніверсальних ознак атрибутів. Подолання телеологічної інтерпретації сильного АП здійснюється апеляцією до концепції множинності мирів на рівні видів реальності

Безліч всесвітів виникає в цій версії АП на основі необмеженого континуального або дискретного розподілу фундаментальних фізичних постійних по різних мирах. Робиться допущення про можливість існування мирів, заснованих на тих же фізичних законах, що й “наш”, але з іншими чисельними значеннями констант. “Перебір” таких об’єктів, як всесвіт, здійснюється варіюванням чисельних значень фундаментальних фізичних постійних, які визначають специфіку конкретної одиничної Вселеної

До такого різноманіття приводить, наприклад, многомировая інтерпретація квантової хутра-ники й наступна з її космологічна модель. У новій версії АП говорить: “необхідний ансамбль різних всесвітів для існування нашої Вселеної”. Кожна з таких всесвітів не є ні унікальної, ні всеосяжної. Ми маємо справу з певним представником цього ансамблю - нашої Вселеної

Відомо, що така концепція різноманіття мирів, як втім і всяка інша, заснована на різноманітті видів реальності, являє приклад кількісної, “дурної” нескінченності

За словами П Девиса, у цьому підході природа. потурає марнотратному повторенню всесвітів, причому, як зауважує Дж Уилер, ці вселені нікому не потрібні, тому що їх комусь спостерігати

Якщо навіть припустити, що кожна із всесвітів, що входять в ансамбль, являє собою особливий об’єкт фізики, те нада подібну сутність, що “елементарна” не в змісті своєї неподільності, а в плані “граничності”, тобто “усяка спроба впливу на неї з метою з’ясування її природи виявить разом з тим деякі властивості миру в цілому”, те різноманіття буде тепер мати місце на рівні монад-вселених, причому, оскільки з погляду зовнішньої рефлексії всі монади являють собою одне якісні об’єкти, то концепція множинності мирів стає втіленої у вигляді “дурної” нескінченності видів мирів

З результатів космології з очевидністю треба, що властиво біогенез (як процес розвитку й еволюції тої форми живого, з якої Людина має справу в масштабах Землі) міг початися тільки після того, як у Всесвіті виникли структури типу галактик, зірок, планет

Корисно співвіднести просторово-тимчасові масштаби процесів, що відбуваються на ранніх стадіях еволюції Всесвіту й у пізні епохи, щоб переконатися в обмеженості можливості застосування ідеї самоорганізації для спільного пояснення космогенеза й біогенезу

Утворення останніх стало можливим тільки після відділення речовини від випромінювання. З розгляду шкали характерних етапів космологічної еволюції, легко вивести, що епоха, у яку відбулося утворення великомасштабної структури Вселеної, галактик, зірок і планет займає малу частину всієї шкали еволюції (для наочності можна привести такі дві цифри: з моменту відділення речовини від випромінювання до сучасного стану Вселеної характерний просторовий масштаб збільшилася в 10з раз; з моменту ж початку космологічного розширення, описуваного класичною фізикою, до сучасної епохи той же просторовий масштаб збільшився в l061 разів)4. Те ж можна сказати й відносно біогенезу. Таким чином, передбачувана теорія самоорганізації, що, на думку деяких учених, покликана дати картину становлення всієї конкретної форми існування матеріального світу у всіх рє проявах, тобто у випадку земної самоорганізації всієї астрономічної Вселеної5, може бути ефективної тільки в обмеженому просторово-тимчасовому масштабі

Оскільки як концепція глобального еволюціонізму, так і проблематика антропного принципу в космології одержують різні інтерпретації й оцінки, становить інтерес здійснити сугубо філософський аналіз їхнього положення. У цій статті проводиться аналіз теоретико-пізнавальних передумов розглянутих концепцій, даний логіко-методологічний аналіз статусу поняття глобальний еволюціонізм і антропологічний принцип

Pages: 1 2

Збережи - » Глобальний еволюціонізм . З'явився готовий твір.