Гігієнічні рекомендації постійно з’являються в житті людей у результаті спостережень, узагальнення й передачі наступним поколінням життєвого досвіду, оцінки того, що шкідливо або корисно для людини в навколишнім середовищі. Ще до зародження гігієни як самостійної науки люди навчилися правильно вибирати місце для колодязя, правильно палити печі й т. д. Здавалося б, просте питання: коли варто закривати пекти після топлення? Якщо зробити це передчасно, можна смертельно отруїтися (“учадіти” ) оксидом вуглецю (II) , що є продуктом неповного згоряння палива; якщо зробити це занадто пізно, тепло з печі піде в атмосферу, н топлення буде неефективною. Гігієнічний характер носить і відомий народний звичай не давати молодятам на весіллі спиртного, тому що алкоголь губительно відбивається на потомстві.

Не всі несприятливі фактори середовища роблять на організм людини швидка дія. Навпроти, згубний вплив багатьох з них накопичується поступово, поволі підточуючи здоров’я. Крім того, у ході розвитку виробництва виникають нові фактори, і характер їх необхідно оцінювати вчасно, по можливості., ще на стадії проектування підприємства, з огляду на всі можливі наслідки для здоров’я людини. Тому гігієна-не набір корисних рекомендацій і правил. Це самостійна наука, збройна власними методами дослідження.

Виникнення й розвиток гігієни диктувалося потребами суспільства, з’явилося результатом гуманного відношення вчених до здоров’я й благополуччя людей. Історія середніх століть виявилася історією величезних епідемій страшних хвороб (чуму, чорна віспа, сифіліс і ін.) , приведших до загибелі багато мільйонів людей, до вимирання населення цілих областей. Як же боролися із цими хворобами? Лікарі марне шукали “життєвий еліксир” як універсальний засіб від всіх хвороб, інші громадяни посилено молилися, робили паломництва до “святих місць” . І все це відбувалося на тлі відсутності навіть слідів санітарної культури і яких-небудь санітарно-технічних споруджень. Досить ськазати, що в середньовічних містах нечистоти виливалися прямо на вулицю, водопостачання й каналізації не було.

Однак шкода антисанітарного стану міст і жител, життєвого укладу громадян був настільки очевидний, а небезпека важких епідемічних захворювань настільки велика, що в європейських державах почали з’являтися перші зачатки суспільної охорони здоров’я. В XVI-XVII вв. почали очищати міста від сміття й нечистот, потім стали будувати тротуари, висвітлювати вулиці й т. д. У цей же час стали з’являтися й наукові твори гігієнічного характеру, хоча перші трактати по гігієні створив ще великий учений і лікар Древньої Греції Гіппократ (460-377 до н. е.) (“Про здоровий спосіб життя” , “Про води, повітря й місцевості” і ін.) . У них він заперечував надприродні причини або божественне походження хвороб, правильно оцінював вплив на здоров’я людини таких факторів, як клімат, погода, стан ґрунту, води, особливості харчування, способу життя й звичок, надлишок або недолік фізичних вправ і т. д., а також і “закони країни й форми державного устрою” . Останнє дуже важливо, тому що гігієна - наука, рекомендації якої мають суспільне значення, виконання їх самим безпосереднім образом відбивається на здоров’ї й благополуччі не тільки окремих громадян, але й усього суспільства в цілому.

Спочатку гігієна була спостережливою й описовою наукою. Потім у ній стали застосовуватися методи математичної статистики. І нарешті, вона перетворилася в експериментальну науку. Цьому сприяло використання гігієною методів інших наук, у першу чергу фізики, хімії, мікробіології, епідеміології, токсикології, радіології. Згодом гігієна стала здатної не тільки науково оцінювати ті або інші умови життя, дія на організм людини тих або інших факторів, але й виробляти й перевіряти на практиці різні рекомендації з удоськоналювання умов праці й побуту, охороні й зміцненню здоров’я людей. Великими вченими-гигиенистами були основоположники гігієни в Росії А. П. Доброславин (1842-1889) і Ф. Ф. Ерисман (1842-1915) . А. П. Доброславин організував при Військово-медичній академії в Петербурзі вперше в Росії кафедру гігієни й експериментальну гігієнічну лабораторію, був редактором першого гігієнічного журналу “Здоров’я” і організатором “Суспільства охорони народного здоров’я” . Ф. Ф. Ерисман організував кафедру гігієни при Моськовському університеті й при ній міську санітарну станцію (на її базі згодом виник Науково-дослідний інститут гігієни, що носить його ім’я) . Завдяки діяльності цих талановитих учених у Росії була створена вітчизняна наукова школа гигиенистов, а також підготовлене велика кількість практиків-санітарних лікарів.

Значного розквіту гігієна досягла в наші дні. У цей час у країні існує ціла система гігієнічних установ різного типу: науково-дослідні інститути, санітарно-гігієнічні лабораторії, санітарно-епідеміологічні станції. Впровадження в життя гігієнічних вимог здійснюється шляхом санітарного, тобто спрямованого на оздоровлення законодавства, санітарного нагляду, санітарної освіти. Санітарне законодавство передбачає проведення різних заходів з урахуванням санітарних норм і правил, вимог державних стандартів, будівельних норм і правил і т. д. Метою санітарного нагляду є попередження порушень вимог гігієни при проектуванні й будівництві нових міст, промислових і житлових будинків, контроль за розробкою нових харчових продуктів, матеріалів і т. д. (попереджувальний санітарний нагляд) , а також спостереження за виконанням санітарно-гігієнічних норм і правил при виробництві продуктів, при експлуатації побудованих об’єктів (поточний санітарний нагляд) . Санітарна освіта сприяє поширенню санітарно-гігієнічних знань серед громадян, суспільному контролю за проведенням санітарних заходів. По своїй природі гігієна - наука попереджувальне, головне її завдання - запобігти шкідливому впливу на організм людини яких-небудь несприятливих факторів.

Важливим розділом гігієнічної роботи є диспансеризація. Так називається активне спостереження медичних працівників за здоров’ям різних груп практично здорових людей з метою попередження або своєчасного виявлення в них захворювань і напрямку їх якщо буде потреба на лікування, не чекаючи, поки людина відчує себе хворим і звернеться за медичною допомогою. Зокрема, диспансеризація проводиться серед дітей, що готуються до надходження в школу. Профілактичний огляд дітей різними фахівцями - педіатрами, окулістами, отоларингологами, психоневрологами й іншими лікарями проводиться для того, щоб вчасно виявити можливі відхилення в стані здоров’я дітей і до моменту надходження в школу повністю їх вилікувати, інакше нездоров’я перешкодить їм успішно вчитися.

Держава піклується про здоров’я громадян, про створення найкращих умов для їхнього життя, праці, побуту. Підкреслюється, що дбайливе відношення до свого здоров’я й здоров’я інших членів суспільства є обов’язком кожного громадянина нашої країни. І це зовсім справедливо. Справа в тому, що створювані державою сприятливі умови для життя людей самі по собі ще не можуть забезпечити високого рівня їхнього здоров’я. Важливо те, як самі громадяни ставляться до свого здоров’я, чи володіють вони санітарною культурою, необхідними гігієнічними навичками. Що з того, наприклад, що людина працює в чистому, добре вентильованому й добре освітленому приміщенні, що на цьому підприємстві правильно організоване харчування працюючих і т. д., якщо ця людина не вважає за необхідне чистити зуби, стежити за чистотою тіла й одягу, дотримувати правильного режиму праці й відпочинку, уникати таких шкідливих речовин, як алкоголь і нікотин.

Оцінити характер впливу, ступінь шкоди або користі для людини тих або інших факторів навколишнього середовища, тих або інших особливостей його поводження, способу життя можна лише за умови гарного знання особливостей організму. Я вже говорив про те, що гігієна використовує методи різних наук-фізики, хімії, мікробіології, епідеміології, а також математичної статистики. Гігієна користується цими матеріалами в перетвореному виді, оцінюючи їх з погляду того, наськільки дані відомості сприяють рішенню власних завдань гігієни - створенню таких умов для життєдіяльності людини, які в максимально можливому ступені забезпечували б збереження н зміцнення його здоров’я, підтримка високої працездатності. Особливо близькі гігієні дві інші науки про людину-анатомія й фізіологія. Анатомія вивчає будову й форму тіла, окремих органів і тканин; фізіологія-життєдіяльність організму в цілому, а також окремих органів і їхніх систем. При цьому відомості, що добуваються різними іншими науками, гигиенисти оцінюють у світлі знань про людину, одержуваних анатомією й фізіологією.

Список використаної літератури.

1. Загальна гігієна, під ред. Г. И. Румянцева, М. П. Воронцова, М., 1990.

2. А. В. Хрипкова, Д. В. Колесов, Гігієна й здоров’я школяра, М., 1988.

3. И. Д. Звєрєв, Книга для читання по анатомії, фізіології й гігієні людини, М., 1983

Pages: 1 2 3