Гігієна - наука про збереження й зміцнення здоров’я. Одним з найважливіших відмінностей людини від тварин є те, що людина не тільки адаптується до найрізноманітніших умов середовища, але й пристосовує її до себе, активно її преобразуя. При цьому людині необхідно знати, що в навколишнім середовищі, будь те природна, незмінена, або перетворена їм середовище, корисно для організму, а що шкідливо, які зміни середовища сприятливі для здоров’я й підтримки високої працездатності, а які - немає. Вивченням всіх цих питань займається наука, що одержала назву гігієни. Гігієна (від греч. hygieinos-здоровий) - область медицини, що вивчає вплив умов життя й праці на здоров’я людини й разрабативающая заходу по профілактиці захворювань, забезпеченню оптимальних умов існування, збереженню здоров’я й продовженню його життя. Походження терміна гігієна зв’язують також з ім’ям міфічної богині здоров’я Гигиеи, дочки бога медицини Еськулапа.

Гігієна тісно пов’язана із санітарією. Санітарія (від лат. sanitas-здоров’я) - термін, що вживався в медицині до 60-х років для позначення галузі охорони здоров’я, зміст якої охоплює розробку й проведення практичних санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів. У сучасному розумінні науковою розробкою названих вище проблем займається гігієна, а організацією й проведенням санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів - санітарно-епідеміологічна служба.

Зовнішнє середовище являє собою комплекс різноманітних факторів, які по своїй природі розділяють на три групи: фізичні, хімічні й біологічні. До фізичних факторів середовища відносять температуру, вологість і рух повітря; атмосферний тиськ і атмосферна електрика; сонячне випромінювання й ін. До хімічних факторів відносять різні речовини, що є основою навколишнього середовища (у ськладі повітря, води, ґрунту) , або їхньої домішки (наприклад, у різних місцевостях у воді й повітрі можуть утримуватися різні хімічні сполуки) . До біологічних факторів середовища відносять у першу чергу патогенні мікроби, віруси, грибки.

По характері впливу на організм людини фактори середовища також можна розділити на три групи. Перша група, безумовно, шкідливі або навіть згубні для здоров’я фактори. До них відносять, наприклад, збудників різних захворювань, отруйні речовини, пил, що втримується у вдихуваному повітрі, Друга група, безумовно, корисні фактори. Приклад їх-чисте, свіже повітря, богатий киснем. Третя група - фактори, які можуть бути й корисними, і шкідливими, залежно від того, як людина їх використовує. Наприклад, сонячні промені необхідні для нормального розвитку й життєдіяльності організму, але при непомірному загорянні вони приносять шкоду здоров’ю.

У процесі перетворення природи людиною з’являються нові фактори, які необхідно вчасно оцінити в плані їхнього впливу на здоров’я й виробити відповідні практичні рекомендації. Як відзначають учені-гигиенисти, немає жодної місцевості й ні однієї галузі праці, у яких тимчасово або постійно не зустрічалися б фактори, що несприятливо впливають на здоров’я людей. І в кожному випадку гігієна оцінює природу фактора, ступінь шкідливості (або користі) його впливу на органи або їхні системи, а також час, через яке може виявитися сприятлива або несприятлива дія фактора. Справа в тому, що в багатьох випадках несприятливі фактори навколишнього середовища впливають на людину непомітно для нього. Однак при тривалому впливі вони поступово послабляють організм, зменшують стійкість людини до хвороб, знижують його працездатність. В остаточному підсумку людин передчасно старіє й умирає. Тому без гігієни в цей час неможливо обійтися при рішенні будь-якого питання розвитку народного господарства, забезпечення умов праці й побуту людей. Гігієна виробляє й науково обґрунтовує конкретні рекомендації.

Завдання гігієни - створення найбільш сприятливих умов для нормального розвитку організму, для повного розквіту фізичних і духовних сил людини, для високопродуктивної праці. Для цього необхідно, щоб несприятливі фактори середовища вчасно усувалися або ж їхня дія максимально послаблялося, а корисні фактори використовувалися з найбільшою повнотою й ефективністю.

Основними завданнями сучасної гігієни є наукова розробка основ попереджувального й поточного санітарного нагляду, санітарного законодавства, обґрунтування гігієнічних заходів щодо охорони й оздоровлення навколишнього середовища, умов праці й відпочинку, охорона здоров’я дітей і підлітків, участь у розробці гігієнічних основ раціонального харчування, а також санітарна експертиза якості харчових продуктів і предметів побутового побуту. Знання гігієни необхідно для правильного рішення питань по попередженню захворювань, підвищення працездатності й опірності організму до несприятливих впливів навколишнього середовища. Науковою основою гігієни служить розробка гігієнічних нормативів-гранично припустимих концентрацій і рівнів, орієнтовних безпечних рівнів впливу (ПДК, ПДУ, ВЗУВШИ й ін.) для повітря населених місць і промислових підприємств, води, продуктів харчування, одягу й взуття з метою створення найбільш сприятливих умов для збереження здоров’я й попередження захворювань, забезпечення високої працездатності й збільшення тривалості життя.

Гігієна містить у собі ряд розділів, кожний з яких охоплює самостійну область гігієнічної науки й практики: комунальна гігієна, гігієна праці, гігієна дітей і підлітків, гігієна харчування, радіаційна гігієна й ін.

Комунальна гігієна вивчає вплив на організм природних і соціальних факторів в умовах населених місць і розробляє гігієнічні нормативи й заходи для створення оптимальних умов проживання. Включає гігієну повітря, води, водопостачання, ґрунту, житла й ін.

Гігієна харчування вивчає вплив на організм харчових раціонів з різним змістом живильних речовин, потреби організму в їхній кількості й оптимальне співвідношення залежно від умов праці й побуту; розробляє міри профілактики елементарних захворювань.

Гігієна праці вивчає трудову діяльність людини й виробниче середовище з погляду їхнього можливого впливу на організм, розробляє міри й гігієнічні нормативи, спрямовані на оздоровлення умов праці й попередження професійних хвороб.

Радіаційна гігієна вивчає вплив іонізуючих випромінювань на людину й розробляє санітарно-гігієнічні міри й нормативи по забезпеченню радіаційної безпеки осіб, що працюють із джерелами іонізуючого випромінювання й радіоактивних речовин.

Гігієна дітей і підлітків вивчає вплив факторів навколишнього середовища на організм дітей і розробляє гігієнічні вимоги й нормативи до навколишньої дитини середовищу з метою створення гігієнічних умов життя, що забезпечують повноцінний фізичний і розумовий розвиток дітей.

Особливе місце займає самостійна гігієнічна дисципліна-загальна гігієна. Як пропедевтична дисципліна загальна гігієна розкриває основні положення вчення про навколишнє середовище, закономірності впливу природних, побутових, виробничих факторів на здоров’я й захворюваність населення, а також визначає напрямок оздоровчих заходів Кожний розділ гігієнічної роботи досить ськладний. Наприклад, питання про водопостачання. Вода джерела водопостачання міста повинна відповідати певним вимогам по своїх фізичних, хімічних, бактеріологічних властивостях. Вона повинна бути зовсім прозорої, безбарвної, без заходу, мати освіжаючий смак, не містити отруйних речовин, хвороботворних мікробів і яєць глистів, не погіршувати якості й засвоюваності приготовленої на ній пищи й не викликати псування предметів, з якими стикається. Але оськільки в природі майже не зустрічається місць, де вода відповідала б всім цим вимогам, перед подачею у водопровід її спеціальними методами очищають і знезаражують. Далі, запасів води повинне вистачати для задоволення справжніх і перспективних потреб жителів міста й виробництва, а джерела водопостачання повинні самим ретельним образом охоронятися від можливого забруднення й зараження. При цьому всі конкретні санітарні рекомендації гігієна дає з обліком науково розроблених і затверджених державою стандартів (ДЕРЖСТАНДАРТ) . Таких Дст існує дуже багато, і в цілому вони охоплюють всі варіанти навколишньої людини середовища, особливості виробництва й т. д.

Розвиток гігієнічних знань і їхнє значення.

Гігієна-Порівняно молода наука, хоча її джерела йдуть у глибоку старовину. Відповідно до історичних документів, уже в древніх народів Індії, Китаю, Єгипту існували найпростіші правила вибору джерел водопостачання, харчування, догляду за тілом, попередження інфекційних хвороб і т. д. Найбільшого розквіту гігієна (хоча й не як спеціальна наука, а як набір практичних рекомендацій) досягла в Древньому Римі, що серед іншого прославився своїм водопроводом і суспільними лазнями. Уже за 600—500 років до н. е. у Римі було понад 30 окремі водопроводи, які в добу сумарно давали понад 1,5 млн. м3 гірські ключові води.

Pages: 1 2 3