Образ Н. уперше з’являється у вірші тієї ж назви. У ньому описується «нудьга заміських дач» і вульгарна обстановка приміського ресторану. Цій прозаїчній картині протипоставлене нетутешнє бачення прекрасної Н., що на самоті проходить меж рядами п’яних. Вона наділена всіма можливими романтичними атрибутами: одягнена в «пружні шовки», на ній «капелюх з жалобним пір’ям», «у кільцях вузька рука». Поява Н. має двоїсте мотивування: серед присутніх її бачить один поет, але при цьому поет п’яний, і бачення може бути витлумачене так само як хмільна галюцинація

Шанувальники ранньої лірики Блоку, насамперед Андрій Білий і Сергій Соловйов, з несхваленням поставилися до еволюції, що перетерпів поет від «Прекрасної Дами» до Н. і далі - до Сніжної маски й Кармен, оскільки в них простежується відхід від романтичних мріянь і утопічних ідей. У творчість Блоку входить тема земної пристрасті, вона звертається в них до реальності, поринає в життя великого міста. «Замість «Охоронниці діви», «Царівни Золотокудрої», Беатриче музою його стає «Незнайомка», «Сніжна маска», «Циганка»… Друзі того Блоку, що усвідомлював себе «стражем у боковому вівтарі Іоанна», не могли примиритися із цією зміною. Андрій Білий і я в пресі заявили, що Блок змінив своєму минулому».

Лірична драма «Незнайомка» (спочатку її жанр визначався як «три бачення», в остаточному тексті «баченнями» називаються дії п’єси) продовжувала розвивати протиставлення, на якому будувався вірш, між миром романтичної мрії й дійсністю. Але, як указував сам Блок, у драмі розвиваються теми й інші його вірші 1906 року: «Там дами хизуються модами…», «Твоя особа блідни, чим було…», «Шлейф, заляпаний зірками…», «Там, у нічній завиваючій холоднечі…» Її герой - поет, що мріє зустріти на землі кохану, портрет якої він випадково здобуває в одного з відвідувачів кабачка. Його гаряче благання - «втілься» - виконується, і зірка, падаючи з неба, втілюється в прекрасну Незнайомку Марію. Але п’яний поет не зміг стати земною опорою для неї, точно так само як і персонаж під ім’ям Голубой. Не довідається її в земній жінці й астроном, що давно спостерігає за зіркою Марією й переживає її зникнення з небокраю. Н. попадає в руки одного з паскудників; стикнувшись із земною вульгарністю, вона вертається на небокрай

Епіграфами до драми «Незнайомка» Блок обирає два уривки з «Ідіота» Достоєвського, обоє стосовні до Настасье Пилипівни, що ще раз підкреслює подвійність жіночого образа, втіленого в Н., привносить у її образ тему зганьбленої краси

Драма «Незнайомка» намечалась до постановки в театрі В. Ф.Комиссаржевской в 1906-1907 роках, але була заборонена цензурою, оскільки цензор О. И.Ламкерт знайшов, що «автор в особі «незнайомки» зобразив богоматір». Заборонила цензура постановку п’єси й в 1912 році. Уперше вона була поставлена в 1913 році в студії молодих акторів московського Літературно-художнього кружка. В 1914 році ставилася силами молодих акторів студії В. Э.Мейерхольда, в 1917 році - у московському «Кафе-Питтореск» (режисер С. В.Вермель).