П’єса була написана по-французькому й пізніше переведена на англійську мову лордом А.Дугласом. Уайльд використає в драмі біблійний сюжет, що розповідає про загибель Іоанна Хрестителя. Принцеса іудейська Саломея закохана в бранця, кинутого в темницю пануючи Ірода, - пророка Иоканаана (так названий автором Іоанн Хреститель), але зустрічає тільки ненависть і презирство з його боку. Примхлива принцеса, що звикла бачити лише піднесені погляди чоловіків, клянеться, що поцілує пророка, нехай навіть проти його волі

И коли цар Ірод просить Саломею танцювати для нього, обіцяючи виконати за це будь-яке її бажання, вона вимагає відрубати голову Иоканаана. Ні благання переляканого Ірода, ні його обіцянки дати їй замість всі багатства царської скарбниці не торкають Саломея пристрасть і спрага мести для неї вище всього. Прекрасну голову Иоканаана, що лежить на срібному блюді, С. цілує в губи - вона виконала свою клятву. І платить за це власним життям: цар наказує вбити ту, заради якої він змушений був пожертвувати головою пророка й навік втратитися спокою

Уайльд створює в драмі атмосферу тривоги, очікування неймовірних подій, може бути, що наближається катастрофи. Мир «Саломеї» - це мир ночі, освітленою жовтим місяцем, де кожний з героїв поглинений своїм почуттям і не бажає знати нічого іншого. С. - центр, зірка цього миру, приваблива й відразлива одночасно. Її не можна назвати порочної, тому що вона не знає, що таке порок, як не знає й що таке чесноту. С. існує поза поняттями моральності, вона занурена у владу страстей. Єдиний ідол, якому служить юна принцеса, - це краса, яку можна знайти в любові, у насолоді, у жорстокості й навіть всмерти.

Уайльд призначав роль С. Саре Бернар, але французька акторка так ніколи неї й не зіграла. В 1917 році п’єса була поставлена А.Я.Таїровим у Камерному театрі, головну роль зіграла А.Коонен. По драмі Уайльда написана опера Р.Штрауса (1905).