Зміст буття - у волі розпоряджатися своїм життям. Так на поетичному ґрунті виявилося можливим зближення пушкінських і пугачевских точок зору. Чуйна до художнього слова Пушкіна, М. Цветаева помітила це: “Є захват у бої в безодні похмурої на краю… В “Бенкеті під час чуми” Пушкін це сказав, в “Капітанській дочці” Пушкін нам це - зробив”. Можливо, саме описане вище визначило рішення Пушкіна додати своєму історичному роману мемуарну форму. Швидше за все, саме тому йому потрібний був “свідок” подій, безпосередньо в них що брав участь, знайомий з фактами життя Пугачова, взаєминами керівників повстання.

Інтонація розмов Гринева й Пугачова - довірча, що дуже важливо в людських відносинах як у романі, так і в нашім житті. Пушкіна ставив перед собою нелегке завдання - показати подвійність позиції Гринева: засуджуючи, не приймаючи повстання, він змушений був свідчити не тільки про криваві розправи Пугачова, але й про його великодушність, гуманність, справедливості й щедрості. “Капітанська дочка” виявилася своєрідним “заповітом” Пушкіна.

Відкриваючи читачеві всю свою вистраждану правду про російський народ і російський бунт, письменник призивав задуматися над корінними питаннями розвитку Росії й долі російського народу. “Не приведи Бог бачити російський бунт, безглуздий і нещадний!” - предостерегающе викликує поет. Зараз іде дуже напружений період часу, коли конфлікти спалахують щодня й щогодини. І тому дуже важливо усвідомити, що будь-яка гостра ситуація, будь-який гострий конфлікт може бути дозволений, якщо людські відносини будуються на доброті, гуманності, милосерді й взаємоповазі.

Уроки Пушкіна, уроки давньої давнини не повинні пропасти даром. У нашім матеріальному світі, у рішенні проблем экономическмх і політичних велике не вмістиш у малому. У сфері ж духовних цінностей не так: у малому може вміститися набагато більше.