Граф Гвенелон на зорі під’їжджає до стану франків і відразу проходить до Карла. Він приніс володареві безліч дарунків і привів заручників, але головне - Марсилий передав ключі від Сарагоси. Радіють франки, Карл наказав зібратися всім, щоб повідомити: «Кінець війні жорстокої. Ми відправляємося додому». Але Карл не хоче залишити Іспанію без охорони. Інакше він до Франції й доїхати не встигне, як басурмани знову піднімуть голів, тоді настане кінець усьому, чого домоглися франки за сім довгого років війни. Граф Гвенелон підказує імператорові залишити Роланда на стражі в ущелину із загоном хоробрих воїнів, вони встануть за честь франків, якщо хто-небудь посмітить піти проти волі Карла. Роланд, почувши, що Гвенелон радить Карлові вибрати саме його, поспішає до володаря й звертається до нього з мовленням. Він дякує імператорові за доручення й говорить, що радий такому призначенню й не боїться на відміну від Гвенелона загинути за Францію й Карла, навіть якщо пан захоче поставити його одного на стражі в ущелину. Карл никне чолом і, закривши особу руками, раптом починає ридати. Він не хоче розставатися з Роландом, гірке передчуття гризе імператора. Але Роланд уже збирає друзів, які залишаться з ним, коли Карл поведе війська. З ним будуть доблесний Готьє, Одон, Джерин, архієпископ Турпин і славний витязь Оливьер.

Карл зі слізьми залишає Іспанію й на прощання віддає Роландові свій лук. Він знає, що їм уже не призначене зустрітися. Зрадник Гвенелон винний у лихах, які осягнуть франків і їхнього імператора,

Роланд, зібравши своє військо, спускається в ущелину. Він чує грім барабанів і проводжає поглядом уходящих на батьківщину. Проходить час, Карл уже далеко, Роланд і граф Оливьер піднімаються на високий пагорб і бачать полчища сарацинів. Оливьер дорікає Гвенелона в зрадництві й благає Роланда сурмити в ріг. Карл ще може почути заклик і повернути війська. Але гордий Роланд не бажає допомоги й просить воїнів безстрашно йти в бій і здобути перемогу:

«Зберігай вас Бог, французи!»

Знову піднімається Оливьер на пагорб і бачить уже зовсім близько маврів, полчища яких усі прибувають. Він знову молить Роланда сурмити, щоб Карл почув їхній заклик і повернув назад. Роланд знову відмовляється від ганебного божевілля. Проходить час, і третій раз Оливьер побачивши військ Марсилия падає на коліна перед Роландом і просить не губити зрячи людей, адже їм не впоратися з полчищами сарацинів. Роланд не хоче нічого чути, вишиковує військо й із кличем «Монжой» несеться в бій. У жорстокій битві зійшлися французи й війська хитрого Марсилия.

Проходить година, французи рубають невірних, лише лементи й дзенькіт зброї лунають над глухою ущелиною. Граф Оливьер мчиться по полю з уламком списа, він вражає мавра Мальзарона, за ним Тургиса, Эсторгота. Граф Оливьер уже вразив сімсот невірних. Усе жарче бій… Жорстокі удари разять і франків і сарацинів, але немає у франків свіжої сили, а напір ворогів не слабшає

Марсилий мчиться із Сарагоси з величезною раттю, він жадає зустрічі із племінником Карла, графом Роландом. Роланд бачить що наближається Марсилия й тільки тепер остаточно розуміє мерзенне зрадництво свого вітчима

Жахливий бій, Роланд бачить, як гинуть молоді франки, і в каятті кидається до Оливьеру, він хоче сурмити в ріг. Але Оливьер тільки те й говорить, що пізно рятуйте! кликати, тепер імператор не допоможе, стрімко мчиться в січу. Роланд сурмить… Кривавою піною покривається рот Роланда, розкрилися жили на скронях, і далеко розноситься протяжливий звук

Дійшовши до границі Франції, Карл чує ріг Роланда, він розуміє, що передчуття його були не даремні. Імператор розвертає війська й несеться рятуйте!. Всі ближче й ближче Карл до місця кривавої битви, але вже не застати йому нікого вживих.

Роланд дивиться на гори й рівнини… Усюди смерть і кров, скрізь лежать французи, витязь падає на землю в гірких риданнях. Проходить час, Роланд повернувся на бойовище, він б’є сплеча, розсік Фальдрона, багатьох знатних маврів, жахлива помста Роланда за загибель воїнів і за зрадництво Гвенелона. На бойовище він зіштовхується з Марсилием, царем всієї Сарагоси, і кисть руки йому відітнув, царевича й сина Марсилия мечем булатним звалив з коня й заколов списом. Марсилий злякано кидається навтіки, але це вже йому не допоможе: війська Карла занадто близько.

Настали сутінки. Один халіф на скакуні підлітає до Оливьеру й вражає його в спину булатним списом. Дивиться Роланд на графа Оливьера й розуміє, що друг убитий. Він шукає поглядом архієпископа, але немає вже поруч нікого, військо розбите, день підійшов до кінця, принеся загибель доблесним франкам

Іде Роланд один по бойовищу, він почуває, що сили покинули його, кров’ю покрите особа, прекрасні очі, померкли, він нічого не бачить. Герой падає на траву, закриває ока, і останній раз він бачить образ Франції прекрасної. Проходить час, і до нього в тьмі підкрався мавр іспанський і безчесно вразив. Убито могутнього лицаря, і ніколи ніхто вуж не підніме прекрасний Дюрандаль (так кликали меч Роланда), ніхто не замінить франкам незрівнянного воїна. Лежить Роланд особою до ворогів під покровом їли. Тут на світанку знаходить його військо Карла. Імператор з риданнями падає на коліна перед тілом племінника й обіцяє помститися за його

Поспішають війська скоріше в шлях, щоб наздогнати маврів і дати останній бій поганим

Поранений Марсилий рятується від гніву імператора в столиці, у Сарагосі. Він чує переможний клич французів, що ввійшли в місто. Марсилий просить допомоги сусідів, але все злякано відвернулися від нього, один лише Балигант готовий допомогти. Зійшлися його війська з військами Карла, але швидко франки розбили їх, залишивши сарацинів лежати на бойовище. Карл вертається на батьківщину, щоб благочестиво поховати тіла героїв і здійснити справедливий суд над зрадниками

Вся Франція оплакує великих воїнів, немає більше славного Роланда, а без нього немає щастя у франків. Усі вимагають стратити зрадника Гвенелона й всіх його рідних. Але Карл не хоче стратити васала, не давши йому слова у своє виправдання. Настав день великого суду, Карл призиває до себе зрадника. Тоді один зі славних франків, Тьедри, просить Карла влаштувати двобій між ним і родичем Гвенелона, Пинабелем. Якщо Тьедри переможе, Гвенелона стратять, якщо ні, він буде жити

Зійшлися на поле бою Тьедри могутній і Пинабель непереможний, мечі піднявши, помчалися в бій. Довго борються герої, але ні тому, ні іншому не дається перемога. Доля ж розпорядилася так, що, коли поранений Тьедри останній раз підняв свій меч над головою Пинабеля, той, уражений, намертво впав на землю й більше вже не опам’ятався. Суд імператора свершен, Гвенелона воїни прив’язують до скакунів за руки й за ноги й женуть їх до води. Жахливі мучення випробував зрадник Гвенелон. Але яка смерть надолужить загибель прекрасного Роланда… Гірко Карл оплакує свого улюбленого васала

А. Н. Котрелева

Pages: 1 2