Державний імператор франків великий Карл (той самий Карл, від імені якого відбувається саме слово «король») сім довгого років бореться з маврами в прекрасній Іспанії. Він відвоював у нечестивих уже багато іспанських замків. Його вірне військо розбило всі вежі й скорило всі гради. Лише володар Сарагоси, цар Марсилий, безбожний слуга Мухаммеда, не бажає визнати панування Карла. Але незабаром гордий владика Марсилий упаде й Сарагоса схилить главу перед славним імператором

Цар Марсилий скликає своїх вірних сарацинів і просить у них ради, як уникнути розправи Карла, володаря прекрасної Франції. Мудрейшие з маврів зберігають безмовність, і лише один з них, валь-фондский кастелян, не став мовчати

Бланкандрин (так звався мавр) радить обманом домогтися миру з Карлом. Марсилий повинен послати гінців з великими дарунками й із клятвою в дружбі, він обіцяє Карлові від імені свого государя вірність. Посол доставить імператорові сімсот верблюдів, чотири сотні мулів, навантажених арабським золотом і сріблом, так так, щоб Карл зміг нагородити багатими дарунками своїх васалів і заплатити найманцям. Коли ж Карл із великими дарунками відправиться в дорогу назад, нехай Марсилий заприсягне піти через малий час за Карлом і в день святого Михайла прийняти християнство в Ахене, престольному граді Карла. Заручниками будуть до Карла послані діти знатнейших сарацин, хоча і ясно, що призначено їм загибель, коли розкриє віроломство Марсилия. Французи підуть додому, і тільки в Ахенском соборі Потужний Карл у великий день святого Михайла зрозуміє, що маврами він обманутий, але буде пізно мстити. Пускай краще заручники загинуть, але трону не втратиться цар Марсилий.

Марсилий згодний з радою Бланкандрина й споряджає в шлях послів до Карла, обіцяючи їм за вірну службу в нагороду багаті маєтки. Посли беруть у руки галузь оливи в знак дружби до короля й відправляються впуть.

Тим часом могутній Карл святкує в плодоносному саду перемогу над Кордовою. Довкола нього сидять васали, грають у кості й вшахмати.

Придя в стан франків, маври бачать Карла на золотому троні, особа короля гордо й прекрасно, борода його белее снігу, а кучері хвилями ниспадают на плечі. Посли привітають імператора. Вони викладають все те, що Марсилий, цар маврів, велів їм передати. Уважно вислухує Карл гінців і, никнучи чолом, поринає враздумье.

Яскраво блискає сонце над станом франків, коли скликає Карл своїх наближених. Карл хоче знати, що думають барони, чи можна повірити словам Марсилия, що обіцяє у всьому коритися франкам. Барони, що утомилися від довгих походів і важких боїв, бажають якнайшвидшого повернення в рідні краї, де чекають їхніх прекрасних дружин. Але жоден не може порадити цього Карлові, тому що кожний з них знає про підступництво Марсилия. І всі мовчать. Лише один, племінник короля, молодий граф Роланд, виступивши з рядів наближених, починає вмовляти Карла не вірити словам брехливого царя маврів. Роланд нагадує королям про недавню зраду Марсилия, коли він також обіцяв вірно служити франкам, а сам порушив свою обіцянку й зрадив Карла, убивши його послів, славних графів Базана й Базилия. Роланд благає свого володаря якомога швидше йти до стін непокірливої Сарагоси й помститися Марсилию за смерть славних воїнів. Карл никне чолом, наступає лиховісна тиша. Не всі барони задоволені реченням молодого Роланда. Граф Гвенелон виступає вперед і звертається із промовою до тим, що зібралися. Він переконує всіх, що військо Карла й без того вже утомилося, а завойовано так багато, що можна з гордістю прагнути в дорогу назад до границь прекрасної Франції. Ні приводу не вірити маврам, у них немає виходу іншого, чим підкоритися Карлові. Інший барон, Немон Баварський, один із кращих васалів короля, радить Карлові прислухатися до мовлень Гвенелона й почути благанням Марсилия. Граф затверджує, що християнський борг велить простити невірних і звернути їх до Бога й немає сумніву, що маври приїдуть у день святого Михайла в Ахен. Карл звертається до баронів з питанням, кого послати в Сарагосу з відповіддю. Граф Роланд готовий відправитися до маврів, хоч його рада й відкинуть паном. Карл відмовляється відпустити від себе улюбленого племінника, якому він зобов’язаний багатьма перемогами. Тоді Немон Баварський охоче пропонує відвезти послання, але і його Карл не бажає відпускати. Багато баронів, щоб довести свою вірність, хочуть відправитися в шлях, один лише граф Гвенелон мовчить. Тоді Роланд викрикує Карлові рада: «Нехай їде Гвенелон». Граф Гвенелон злякано встає й дивиться на тих, що зібралися, але всі згідно кивають головами. Божевільний граф з погрозою обвинувачує Роланда в давній ненависті до нього, оскільки він Роландові вітчим. Роланд, говорить Гвенелон, давно бажає погубити його й от тепер, скориставшись зручним випадком, посилає на неминучу загибель. Гвенелон молить Карла не забути його дружину й дітей, коли маври неодмінно з ним розправляться. Гвенелон журиться, що більше не побачить рідної Франції. Карл розлютований нерішучістю графа й наказує йому негайно відправлятися в шлях. Імператор простягає Гвенелону свою рукавичку як знак посольських повноважень, але той роняє неї на землю. Французи розуміють, що тільки собі на горі вирішили відправити підступного Гвенелона з посольством до ворогів, ця помилка принесе їм велике горе, але змінити долю вже ніхто не може

Граф Гвенелон іде у свій намет і вибирає бойову збрую, збираючись у шлях. Недалеко від станів франків Гвенелон наганяє посольство, що вертається, невірних, котрих хитрий Бланкандрин затримував у Карла як можна довше, щоб по дорозі зійтися з посланцем імператора. Між Гвенелоном і Бланкандрином зав’язується довга розмова, з якого мавр довідається про ворожнечу між Гвенелоном і улюбленцем Карла Роландом. Бланкандрин здивовано випитує в графа, за що ж всі франки так люблять Роланда. Тоді Гвенелон відкриває йому таємницю великих перемог Карла в Іспанії: справа в тому, що веде війська Карла в усі бої доблесний Роланд. Багато неправди Гвенелон зводить на Роланда, і коли шлях посольства доходить до середини, віроломний Гвенелон і хитрий Бланкандрин дають один одному клятву погубити могутнього Роланда

Проходить день, і Гвенелон уже в стін Сарагоси, його ведуть до царя маврів Марсилию. Поклонившись цареві, Гвенелон передає йому послання Карла. Карл згодний з миром піти у свої межі, але в день святого Михайла він чекає Марсилия в престольному Ахене, і якщо сарацин ослухатися посмітить, його в ланцюгах доставлять в Ахен і зрадять там ганебної смерті. Марсилий, що не очікував настільки різкої відповіді, вистачає спис, бажаючи вбити графа, але Гвенелон уворачивается від удару й відходить убік. Тоді Бланкандрин звертається до Марсилию із просьбою дослухати посла франків. Гвенелон знову наближається до володаря невірних і продовжує мовлення. Він говорить, що гнів пануючи даремний, Карл лише хоче, щоб Марсилий прийняв закон Христа, тоді він віддасть йому пів^-іспанії. Але іншу половину Карл віддасть, продовжує зрадник, своєму племінникові, чванливому графові Роландові. Роланд буде поганим сусідом маврам, він буде захоплювати сусідські землі й усіляко пригноблювати Марсилия. Всі лиха Іспанії від одного Роланда, і якщо Марсилий хоче спокою у своїй країні, те повинен він не просто послухатися Карла, але також хитрістю або обманом погубити його племінника, Роланда. Марсилий радий такому плану, але він не знає, як упоратися з Роландом, і просить Гвенелона придумати засіб. Якщо їм удасться погубити Роланда, Марсилий обіцяє графові за вірну службу багаті дарунки й замки прекрасної Іспанії

У Гвенелона план уже давно готовий, він точно знає, що Карл захоче залишити кого-небудь в Іспанії, щоб забезпечити спокій на завойованій землі. Карл безсумнівно попросить саме Роланда залишитися на стражі, з ним буде зовсім невеликий загін, і в ущелину (король уже буде далеко) Марсилий розіб’є Роланда, позбавивши Карла кращого васала. Цей план доводиться по душі Марсилию, він кличе Гвенело-на у свої покои й наказує принести туди дорогі подарунки, кращі хутра й прикраси, які новий царський друг відвезе своїй дружині в далеку Францію. Незабаром Гвенелона проводжають у дорогу назад, точно домовившись про виконання задуманого. Кожний знатний мавр клянеться в дружбі зрадникові-франку й відправляє з ним до Карла в заручники своїх дітей

Pages: 1 2