Зростаюче в суспільстві невдоволення й очікування рішучих змін викликали посилення романтичних тенденцій у літературі. Особливо яскраво ці тенденції відбилися у творчості молодого Горького, у таких оповіданнях, як «Челкаш», «Баба Изергиль», «Макар Чудра». Герої цих оповідань - люди «із сонцем у крові», сильні, горді, гарні. Вони - мрія Гіркого

Такий герой повинен був «підсилити волю людини до життя, збудити в ньому заколот проти дійсності, проти всякого гніта її».

Центральним образом романтичних творів Горького раннього періоду є образ героїчної людини, готового до самовідданого подвигу в ім’я блага народу. Величезне значення в розкритті цього образа має оповідання «Баба Изергиль», написаний в 1895 році. В образ Данко Горький вклав гуманістичну ідею про людинуу, що всім силам віддає служінню народу. Данко - «молодий красень», сміливий і рішучий. Щоб вивести свій народ до світла й щастя, Данко приносить у жертву самого себе. Він любить людей. І от його молоде й гаряче серце спалахнуло вогнем бажання врятувати їх, вивести з мороку. «”Що зроблю я для людей?!” - сильніше грому крикнув Данко. І раптом він руками розірвав собі груди й вирвав з її своє серце й високо підняв його над головою». Висвітлюючи шлях людям яскравим світлом свого палаючого серця, Данко сміло повів їх уперед. І тьма була переможена. «Зиркнув уперед себе на широчінь степу гордий сміливець Данко, - кинув він радісний погляд на вільну землю й засміявся гордо. А потім упав і вмер». Умирає Данко, гасне його сміливе серце, але образ юного героя живий, як образ героя-визволителя

«У житті завжди є місце подвигам», - говорить баба Изергиль.

Ідею подвигу, піднесеного й що облагороджує, Горький вклав у свою знамениту «Пісню про Сокола», написану в 1895 році

Сокіл - уособлення борця за народне щастя: «ПРО, якщо б у небо хоч раз піднятися!.. Ворога пригорнув би я… до ран моїх грудей і… захлинувся б моєї він кров’ю! Про щастя битви!..» Соколові властив презирство до смерті, хоробрість, ненависть до ворога. В образі Сокола Горький оспівує «шаленість хоробрих». «Шаленість хоробрих - от мудрість життя! ПРО, сміливий Сокіл. У бої з ворогами минув ти кров’ю. Але буде час - і краплі крові твоєї гарячої, як іскри, спалахнуть у мороці життя й багато сміливих серць запалять божевільною спрагою волі, світла!»

В 1901 році Горький написав «Пісню про Буревісника», у якій з надзвичайною силою виразив своє передчуття наростаючої революції. Автор оспівував близьку, безсумнівну революційну буру: «Бура! Незабаром гримне бура! Це сміливий Буревісник гордо розвівається між блискавок над ревучим гнівно морем, то кричить пророк перемоги: “Нехай сильніше гримне бура!”«

Буревісник - втілення героїзму. Він протипоставлений дурному пінгвінові, гагарам і чайкам, які стогнуть і мечуться перед бурою: «Тільки гордий Буревісник розвівається сміло й вільно над ревучим гнівно морем». Журнал «Життя», у якому був надрукований цей добуток, був закритий

Сучасник М. Горького А. Богданович писав: «Від більшості нарисів м. Горького віє цим вільним подихом степу й моря, відчувається бадьорий настрій, щось незалежне й горде, чим вони різко відрізняються від нарисів інших авторів, що стосуються того ж миру вбогості й відкинутості».