Професор фонетики Генрі Хиггинс приклад героя, результат дій якого виявився для нього несподіваним: експериментатор виявився жертвою власного експерименту. Традиційні мотиви «учитель учень», «творець - утвір» у п’єсі Шоу здобувають нове звучання. Зустрівши молоденьку квіткарку, вульгарну й зухвалу-безглузду Элизу Дулиттл, Хиггинс на парі з колегою й приятелем полковником Пикерингом вирішує за півроку перетворити її в теперішню леді, здатну зачарувати саму спокушену аудиторію

Незважаючи на застереження економки миссис Пірс і матері, розумної й делікатної старої дами, Хиггинс поселяє дівчину у власному будинку й взагалі бере її «на повний пансіон». Його експеримент завершується блискуче - на прийомі для вершків лондонського суспільства Элизу приймають за аристократку, усе в захваті від її краси, розуму, манери триматися й говорити. Здавалося б, всі добре, і Хиггинс повністю вдоволений. Для нього зовсім несподіваний розпач учениці, її агресія, різкість, а потім і втеча з будинку. До самого кінця п’єси він не цілком розуміє, що відбувається з ображеної Элизой. Людина, у своїй професійній сфері незаурядно обдарований, спочатку він може здатися втіленням «природності».

Хиггинс навіть чарівний цією своєю елегантною грубуватістю - такий «infant terrible». X. у якімсь змісті схожий на ту Элизу Дулиттл, який вона з’явилася вперше в його будинку. Він так само прямо виражає свою симпатію й антипатію, не роблячи розходження між людьми відповідно до їхнього соціального стану, підлогою або віком. Він і «з герцогинею звертається як із квіткаркою», на відміну від щирого джентльмена Пикеринга, що «із квіткаркою як з герцогинею». Фонетичний талант Хиггинс становить для нього зміст життя

Все інше йому просто нудно, він має потребу в людях тільки в силу своєї професії, його цікавить їхнє мовлення, самі вони - немає. X. не тільки ребячлив - він по-детски безтурботний і легковажний. Він зовсім не чудовисько й по-своєму привязивается до Элизе, не занадто утруждая себе плануванням її майбутнього. При цьому Хиггинс дійсно «непоправний» - він по своєму природному егоїзмі не здатний поставитися до іншої людини (якщо тільки це не професіонал-колега, як Пикеринг) з повагою Хиггинс щиро уражений і ошелешений результатом - що збунтувався Элизой.

Оскільки людина він, на відміну від своєї учениці, «втілений», у нього мало шансів на внутрішню еволюцію. Але саме цього жадає від його перетворена Элиза-Галатея. Шоу лукавить, називаючи героя Пигмалионом; зв’язок між персонажами набагато більше складна, чим закоханість художника у своє створення. Якщо інтерпретувати художню ситуацію як реальну, людську, то у відносин X. с Элизой угадується деяка перспектива. Речення оселитися всій трійці (йому самому, Пикерингу й Элизе) разом «як три дружних старих холостяки» цілком виражає подання героя про щасливий дозвіл конфлікту. У всякому разі Элиза зуміла похитнути незламне самовдоволення Хиггинс а стало бути, одержала над ним своєрідну перемогу, поставивши в невластиву для нього «підпорядковану» ситуацію - ситуацію учнівства