Прізвище героя вказує на автобіографічні мотиви, що є присутнім у цьому образі: Турбіни - предки Булгакова по материнській лінії. Прізвище Турбіна в сполученні з тим же именем-отчеством (Олексій Васильович) носив персонаж втраченої п’єси Булгакова «Брати Турбіни», складеної в 1920-1921 р. у Владикавказе й поставленої в місцевому театрі

Герої роману й п’єси зв’язані єдиним сюжетним простором і часом, хоча обставини й перипетії, у яких вони виявляються, різні. Місце дії - Київ, час - «страшний рік по Різдві Христовому 1918, від початку ж революції другий». Герой роману - молодий лікар, п’єси - полковник-артилерист. Лікареві Турбін 28 років, полковник на два роки старше. Обоє попадають у вир подій громадянської війни й поставлені перед історичним вибором, що вони розуміють і оцінюють скоріше як особистий, стосовний більше до внутрішнього буття особистості, ніж до її зовнішньому існуванню

В образі доктора Турбіна простежується розвиток ліричного героя Булгакова, яким він представлений в «Записках юного лікаря» і в інших ранніх добутках. Герой роману - спостерігач, бачення якого постійно зливається з авторським сприйняттям, хоча й не тотожно останньому. Романний герой утягнений у вихор що відбувається. Якщо й бере участь у подіях, то мимо своєї волі, у результаті фатального збігу обставин, коли він, наприклад, попадає в полон до петлюрівців. Герой драми значною мірою визначає події. Так, від його рішення залежить доля юнкерів, кинутих у Києві напризволяще. Це особа діюче, сценічно й сюжетно. Самі діючі під час війни люди - це військові. Діючі на стороні переможених - самі приречені. Тому гине полковник Т., тоді як доктор Турбін виживає

Між романом «Біла гвардія» і п’єсою «Дні Турбиних» пролягає величезна дистанція, не занадто довга за часом, але досить значна в змістовному відношенні. Проміжною ланкою цього шляху з’явилася інсценівка, представлена письменником у Художній театр, що надалі була піддана істотній переробці. Процес перетворення роману в п’єсу, у який були залучені багато осіб, протікав в умовах подвійного «натиску»: з боку «художественников», що домагалися від письменника більшої (у їхніх поняттях) сценічності, і з боку цензури, інстанцій ідейного спостереження, що вимагали показати з усією визначеністю «кінець білих» (один з варіантів назви).

«Остаточна» редакція п’єси з’явилася наслідком серйозного художнього компромісу. Оригінальний авторський шар у ній покритий безліччю сторонніх нашарувань. Найбільше це помітно в образі полковника Т., до торий періодично приховує свою особу під маскою резонера і як би виходить із ролі, щоб заявити, звертаючись більше до партеру, чим до сцени: «Народ не з нами. Він проти нас».

У першій постановці «Днів Турбиних» на сцені Мхата (1926) роль Т. грав Н.П.Хмелев. Він же залишався єдиним виконавцем цієї ролі в продовження всіх наступних 937 подань