В історії літератури в Астрофил як би подвійне життя. По-перше, він виразник умонастрою свого творця, носій ідеї морального вдосконалювання людини під впливом щирої й земний, а не ідеальної (по Петрарці) любові. Цей живий, суперечливий, що метається між боргом і пристрастю персонаж володіє такою багатою мовою, настільки щирий і іронічний стосовно власної недосконалості, що став явищем не тільки другої половини XVI в., але й історії англійської словесності, викликавши до життя безліч наслідувань і відгомонів протягом декількох століть

По-друге, із часом А. начебто відділився від Стелли (коханій), чиє ім’я значить «зірка», і навіть почасти від автора, перейнявши в процесі створення деякі біографічні риси й уже в процесі незалежного життя багато рис характеру «самого чарівного джентльмена», як говорили сучасники об Сидні, що став ідеалом ренесансної особистості. Парадоксально, що А. в історії літератури живе на однакових правах зі своїм творцем - воїном, дипломатом, філософом, політиком, поетом Филипом Сидні, у якого забирає усе більше його заслуг, так що в XX столітті нерідко Филипа Сидні називають Астрофилом.