«Третій» Ф. міг би здатися персонажем надто добромисним, якби не тло, що оточує п’єсу, а тлом була революція, у роки якої Бомарше піддавався гонінням, був обвинувачений Конвентом у державній зраді, перебував під арештом. У такому контексті можна зрозуміти, чому Бомарше зробив свого героя носієм «дії по-людському примирного», як писав А.И.Герцен, один з деяких, хто взяв останню п’єсу трилогії під свій захист

Образ Фігаро був втілений у трьох операх: «Севильский цирюльник» Паизиелло (1782), «Весілля Фігаро» Моцарта (поставлена в 1786 р., тобто через два роки після паризької прем’єри комедії Бомарше), «Севильский цирюльник» Россіні (1816). В 1817 р. у паризькому театрі «Вар’єте» ішов комічний балет «Фігаро й Сюзанна». Відомі кілька драматичних варіацій на тему Ф. (деякі у вигляді продовження сюжету Бомарше), у тому числі п’єса В.Сарду. Серед цих перевтілень героя безперечне лідерство належить Ф. Россіні, вихідна арія якого зробилася емблемою оперного мистецтва й по популярності суперничає тільки з хабанерою Кармен і пісенькою герцога «Серце красуні» з опери Д.Верді «Риголетто». Партію Ф. виконували всі видатні баритони миру - Т. Руффо, Т. Гобби, Н. Херля й багато інші

Pages: 1 2