Ландшафтно-геохімічний прогноз, як частина ландшафтного, спрямований на пророкування потенційно можливих (з урахуванням впливу природних і антропогенних факторів) характеристик речовини геосистем . Його основним предметом служать зміна поводження речовини в геосистемах топологічного й регіонального рівнів. ( Снитко , Семенов, Мартинов, 1984) Значимість ландшафтно-геохімічного прогнозу особливо підвищується в пророкуванні поводження геосистем в умовах техногенного впливу, що підсилюється. Тому найбільша увага в геохімії ландшафтів приділяється прогнозуванню змін у кількості й складі речовин обумовлених антропогенним впливом причому значна роль приділяється вивченню стійкості геосистем до техногенного забруднення й здатності їх до самоочищення від продуктів техногенеза (Семенов, 1991)

Під стійкістю геосистем розуміється їхня здатність до самоочищення ( Глазовская , 1988), обумовлену швидкістю трансформації техногенних речовин і виносу їх за межі геосистем . Багато в чому ця здатність забезпечується сумісністю природних і техногенних потоків речовини. Стійкість геосистем визначається як здатність природних утворень до збереження своєї структури й поводження або їхньому відновленню після порушення зовнішніми факторами, тобто здатність до саморегуляції .

Ландшафтно-геохімічний прогноз, що є частиною ландшафтного, у той же час і частину геохімічного прогнозу. У принципі геохімічний у будь-якій галузі природознавства має на меті пророкування змін хімічного складу об’єктів дослідження

Таким чином, предметом ландшафтно-геохімічного прогнозу (як частини геохімічного) є зміна поводження речовини, а об’єктом (як частини ландшафтного прогнозу) - геосистеми . Як і перед будь-яким ландшафтним прогнозом, перед ландшафтно-геохімічним коштує завдання вибору оптимального співвідношення між твердою охороною й розумним перетворенням геосистем (Исаченко, 1980) . У більшій частині випадків, навіть в умовах інтенсивного впливу техногенного фактора, природна складова геосистем переважає над техногенною. Тому при прогнозуванні насамперед варто враховувати природні зміни природного середовища, пов’язані з розвитком геосистем .

У ландшафтно-геохімічному прогнозуванні природні особливості речовини геосистем розглядаються як тло прогнозу, на який техногенні фактори накладають збурювання, що приводять до зміни речовинного балансу. Нагромадження цих змін приводять до виникнення антропогенних похідних геосистем , але геосистема - об’єкт прогнозу - по колишньому залишається природним утворенням. Лише в окремих локусах природного середовища виникає новий клас утворень, у яких техногенні фактори задовольняють над природними, - це утворення Сачава (1978) запропонував називати геотехнічними системами, або контрольованими геосистемами . Однак і антропогенні фактори опосредуются природними, у зв’язку із чим створювані людиною спорудження пов’язані з ними компоненти природного середовища в цілому здатні змінюватися за законами природи. (Исаченко, 1980) Тому навіть при інтенсивної антропогенизации геосистем основна увага ландшафтоведов-геохіміків повинні залучати природні процеси

Відправними моментами для ландшафтно-геохімічного прогнозу служать:

* природні еволюційні й динамічні тенденції й закономірності;

* плани соціально-економічного розвитку, що враховують прогрес техніки

Сучасний рівень знань про природні процеси , неоднозначність планів і неможливість пророкування прогресу в технологіях спричиняються неоднозначність географічного прогнозу, що приводить його до багатоваріантності .

Ландшафтно-геохімічний прогноз, звертаючись до стійкості геосистем , прямо замикається із проблемою нормування антропогенних навантажень на геосистеми .

Навантаження називається міра антропогенно-технічного впливу на ландшафт у формі вилучення, привнесення або переміщення речовин аи енергії, зміни просторової структури. Припустимою формою антропогенного навантаження вважається величина, при якій не відбувається істотних порушень властивостей і функцій ландшафту. Основною частиною досліджень по визначенню припустимих норм навантаження є експеримент, що включає обґрунтування й вибір об’єктів вивчення, вимір навантаження, визначення залежності стану від навантаження й розробка основ норм

Ландшафтно-геохімічне нормування антропогенних впливів на природне середовище повинне базуватися на ландшафтно-динамічній концепції вчення про геосистеми . Сачава (1978)

Таким чином, розробка ландшафтно-геохімічного прогнозу й норм антропогенних навантажень на геосистеми , нарду з детальним вивченням природного розвитку геосистем , вимагає використання спеціальних методів дослідження, об’єднаних поняттям “географічний експеримент”. Поняття експерименту трактується в наукової, у тому числі й географічної, літературі неоднозначно.

Згідно БСе (1978) експериментом називається “метод пізнання, за допомогою якого в контрольованих і керованих умовах досліджується явища дійсності” (т.30, с.6). У Географічному енциклопедичному словнику (1988) вказується, що основний принцип екстремальних методів у фізичній географії полягає в спостереженні змін, що відбуваються, в об’єкті, явище або процесі під впливом факторів, інтенсивність або тривалість дії яких може мінятися за бажанням експериментатора. На думку е. Неефа (1974), географія не може проводити експерименти методами точних наук

На противагу цим авторам існує точка зору на експеримент, значно розширювальне його поле діяльності. Сачава (1969) уважаючи що, у географії має право на існування саме широке трактування поняття “експеримент”, що поєднує детальне вивчення в природі географічних явищ в умовах, що враховуються кількісно. На його думку, “спостереження за зміною в природі під впливом якого - те фактора, регульованого дослідником, - це один з можливих методів експериментальної географії використання якого у всіх видах експериментальних робіт зовсім не обов’язково”. ( Сачава , 1969)

З погляду таких авторів Семенов, Мамитко (1988); Семенов і інші (1987); Снитко й інші (1987,1989), термін “експеримент” можна порівнювати з такими дослідженням процесів у геосистемах , коли експериментатор може за своїм розсудом задавати один з параметрів

Сам процес одержання даних у польових і лабораторних умовах із примусовою зміною характеру й ступеня впливу одного з факторів можна назвати експериментальним моделюванням. Останнім часом методи активних польових і лабораторних експериментів, що дозволяють у досить короткий термін одержати інформацію про характер і спрямованість геохімічних процесів шляхом зміни окремих параметрів, одержали широке поширення

Pages: 1 2