Однієї зі складової енергетичної політики Росії і її регіонів повинне стати формування нового механізму керування функціонуванням і розвитком електроенергетичного комплексу. Це необхідно проводити в рамках здійснюваних у країні загальних економічних реформ із урахуванням особливостей ел. енергетичного комплексу. Оскільки ці й інші необхідні основи ринкової економіки поки не сформовані, і це зажадає тривалого часу, то неможливість саморегулювання на ринкових принципах повинна бути компенсована сильним державним регулюванням економічних процесів

Єдиним відомим на даний момент виходом із протиріччя між метою (створення ефективної ринкової економіки) і об’єктивною необхідністю збереження централізованого керування є створення двухсекторной економіки, у якій паралельно функціонує ринковий і державно керований сектори. Можна відзначити, що прихильниками такого шляху реформування економіки є такі відомі економісти , як Я. Обкраюй , П. Мюрелл , Р. Макконон , В. Белкин , Г. Ханин - активні прихильники ринкової економіки й добре розуміючі величезні проблеми в паралельному існуванні приватного й державного секторів

Ринковий сектор повинен формуватися, насамперед, у галузях, близьких до кінцевої продукції (торгівля, легка й харчова промисловості, сільське господарство, будівництво), а також, у міру готовності, і в інших виробництвах, де отсутствует ( або відносно легко може бути зруйновані) монополізм і збої в роботі яких не ведуть до більших збитків і до дестабілізації економіки

електоенергетика володіє рядом особливостей, що обумовлюють необхідність збереження в найближчій перспективі необхідність збереження переважно державного керування його функціонуванням і розвитком. До них ставляться :

- особлива важливість для населення й всієї економіки забезпечення надійного енергопостачання:

- висока капиталоемкость і сильна инерционность розвитку електроенергетики;

- монопольне положення окремих підприємств і систем по технологічних умовах, а також внаслідок сформованої в нашій країні високої концентрації потужностей еектроенергетики:

- відсутність необхідних для ринкової економіки резервів у виробництві й транспорті енергоресурсів:

- високий рівень небезпеки об’єктів еектроенергетики для населення й природи

Розміщення ТеЦ і ТеС.

На території Росії в 90 р. вироблялося 1 100 млрд. Квт/ч. З них на частку ТЕС і ТеЦ доводилося біля 72-75%. Основна частка СРСР доводилася на Росію

Основні фактори розміщення:

1. Сировинний фактор

2. Споживчий фактор

ТеЦ і ТЕС розміщалися на 50% під впливом сировинного фактора

Проблема розміщення ТЕС і ТеЦ полягала в наближенні нових ТЕС і ТеЦ до сировини. Основні електростанції розміщалися біля великих промислових центрів (Канаповская ТЕС). ТеЦ у відмінності від ГЕС виробляють не тільки енергію, але й пару, гарячу воду. А тому що ці продукти часто використовуються в хімії, нафтохімії, лесопереработке, промисловості, сільському господарстві, те це дає ТеЦ істотні плюси

Часто фактор сировини переважає над споживчим фактором, тому багато ХТО ТЕС і ТеЦ розміщені за кілька сотень кілометрів від споживача

Криза в економіці й енергетику

Посилення державного керування економікою може стати, необхідною мірою для виходу із кризи. Цієї мети може служити : таксація цін, зар. плати, директивне керування виробничими програмами підприємств і розподілом їхньої продукції в окремих секторах економіки, створення централізованих резервів найбільш важливих видів продукції, реалізація спеціальних державних і регіональних програм структурної перебудови й стабілізації економіки. Ці міри можуть використовуватися в різній мері в окремих регіонах і секторах економіки. Їхнє широке застосування може розглядатися тільки як змушене, тимчасове явище, а не як повернення до адміністративних систем

Макроекономічний нарис. Одним із центральних моментів у наростаючому зараз економічній кризі є прискорення інфляційних процесів. Бурхливе, нерівномірне зростання цін, грошових доходу, падіння фінансової дисципліни, деформація товарно-грошових відносин створюють обстановку загальної непевності, ведуть до дезорганізації виробництва, транспорту, постачання, до втрат стимулів для трудової діяльності, до різкої диференціації доходів і падінню життєвого рівня широких верств населення, до зсуву ділової активності убік короткострокових інтересів

З кінця 1991 року в програмах економічної політики Росії зовсім справедливо в якості першочерговий стало завдання виходу з інфляційної кризи. Але “хвороба” занадто запущена, і проведені заходи щодо стримування інфляції Навряд чи можуть дати ефект. Більше того, найближчим часом надмірна наполегливість цих мір може збільшити кризу виробництва й привести до повного краху грошової системи. Очевидно, що довелося упокоритися з високими темпами інфляції в 1993 році. Реально досяжною метою став поступовий перехід до помірних темпів інфляції в 1994 році. Макроекономічна модель “Касандра” показала , що в 1993 р. тривав спад виробництва. Обсяг валового національного продукту в порівнянні з його значенням в 1987 р. скоротився більш ніж на 40%. Тільки 1996 р. можна чекати стабілізацію, а потім підйом виробництва

Криза виробництва супроводжується різким скороченням інвестицій і виробничого потенціалу. Це не настільки відчутно в період кризи й у період підйому економіки, але надалі стане сильно стримуючим фактором у її розвитку. Внаслідок цього тільки послу 2000 року економіка Росії може вийти на збалансований стійкий курс розвитку. Кризове положення в російській і сибірській енергетиці -це наслідок загальної економічної кризи в країні, втрати керованості й розбалансованості економіки. Основними факторами кризи є:

1. Наявність великої частки фізично й морально застарілого обладнання. Біля однієї п’ятої виробничих фондів в електроенергетиці близькі або перевищили проектні строки експлуатації й вимагають реконструкції або заміни. Відновлення встаткування ведеться неприпустимо низькими темпами й у явно недостатньому обсязі

2. Збільшення частки фізично зношених фондів приводить до росту аварійності, частим ремонтам і зниженню надійності енергопостачання, що збільшується надмірним завантаженням виробничих потужностей і недостатніх резервів

3. Зрослі з розпадом СРСР труднощів у поставках для галузей електроенергетики встаткування

4. Виникла протидія громадськості й місцевих органів влади розміщенню об’єктів енергетики у зв’язку з їх украй низкою екологичностью й безопастностью. Зокрема, після Чернибильской катастрофи були припинені дослідницькі роботи, будівництво й розширення АЕС на 39 площадках загальною проектною потужністю 109 млн. квт.

Чіткий розподіл функцій (обов’язків і прав) по керуванню енергетикою між федеральними й місцевими органами влади. З урахуванням происходящего посилення “самосвідомості” територій з міркувань економічної доцільності необхідна передача максимально припустимого обсягу прав по господарських питаннях на регіональний рівень. Питання забезпечення енергоресурсами окремих населених пунктів повинні вирішуватися насамперед у рамках даних регіональних утворень, що вимагає формування й посилення відповідних органів керування. Багато питань керування електроенергетикою необхідно вирішувати на рівні країни. До них ставляться: міжсистемні переструми ел. енергії, почасти матеріально-технічне забезпечення об’єктів ел. енергетики

У первісний період з метою висновку із кризи, імовірно, буде потрібно посилення централізованого керування, у тому числі в проведенні єдиної цінової політики, у створенні необхідних централізованих резервів гостродефіцитних видів устаткування й матеріалів, створенні матеріальної бази виробництва не менш 70-80% устаткування для електроенергетики в Російській Федерації

Pages: 1 2 3

Збережи - » Географія теплової електроенергетики Росії . З'явився готовий твір.