ть навантаження. На такому ж принципі заснований тест Астранда — Риммниг. Випробуваний виконує протягом 5 хв однократне навантаження субмаксимальной потужності на велоергометре (ЧСС приблизно 75 % Від максимальної) або в Степ-Тесті (сходження на сходинку висотою 40 див для чоловіків і 33 див — для жінок) . Наприкінці навантаження визначається величина ЧСС. Розрахунок ведеться по номограмі Астранда —і Римминг. Знаючи потужність виконаної роботи й ЧСС, по номограмі можна визначити передбачуваний рівень МПК. Наприклад, в обстежуваної жінки при потужності навантаження 600 кгм/хв наприкінці 5-й мінути ЧСС ськлала 156 уд/хв. На номограмі крапки, що відповідають потужності 600 кгм/хв і ЧСС 156 уд/хв (для жінок) , з’єднуємо прямій лінією. На перетинанні її з лінією МПК знаходимо величину максимального споживання кисню (у нашім прикладі дорівнює 2,4 л/хв) . Для обліку віку випробуваного отриману величину потрібно помножити на поправочний віковий коефіцієнт. При масовому обстеженні осіб, що займаються оздоровчою фізичною культурою, величину МПК і рівень фізичного стану можна визначити за допомогою 1, 5-мильного тесту Купера в природних умовах тренування. Для виконання цього тесту необхідно пробігти з максимально можливою швидкістю дистанцію 2400 м (6 кіл по 400-метровій доріжці стадіону) . При зіставленні результатів тесту з даними, отриманими при визначенні PWC170 на велоергометре (Б. Г. Мильнер, 1985) , був виявлений високий ступінь кореляційної залежності між ними, що дозволило розрахувати лінійне рівняння регресії: PWC170==(33,6-1,3Tk) +-1,96, де Tk —і тест Купера в частках мінути (наприклад, результат тесту 12 хв 30 з дорівнює 12,5 хв) , а PWC170 виміряється в кгм/хв/кг. Знаючи величину тесту PWC170, по формулі (5) можна розрахувати МПК і визначити рівень фізичного стану випробуваного. Зразковий рівень МПК можна визначити й за допомогою 12-хвилинного тесту Купера, тому що між швидкістю перегони й споживанням кисню також існує пряма кореляційна залежність. Для цього потрібно виміряти відстань, що випробуваний здатний пробігти за 12 хв по доріжці стадіону з максимальною швидкістю. Необхідно пам’ятати, що даний тест не можна застосовувати непідготовленим що займається. Оцінка рівня фізичного стану може вироблятися не тільки по величині МПК, але й за прямими показниками фізичної працездатності. До них ставляться тест PWC170 і субмаксимальний велоергометричеський тест. Ці показники виміряються в одиницях потужності виконуваної роботи (кгм/хв або Вт) . З віком функціональні можливості апарата кровообігу знижуються, тому потужність роботи визначається: для людей 40 років-при ЧСС 150 уд/хв PWC170,50 років —і 140,60 років —і 130 уд/хв. У середньому нормальними показниками тесту PWC170 у молодих чоловіків уважається потужність навантаження 1000 кгм/хв, у жінок —і 700 кгм/хв. Більше інформативні не абсолютні, а відносні значення тесту —і потужність роботи на 1 кг маси тіла: для молодих чоловіків середня норма дорівнює 15,5 кгм/хв/кг, для жінок -10,5 кгм/хв/кг. Досить коштовні дані про функціональний стан організму можна одержати при проведенні максимального велоергометричеського тесту, що припуськає східчасте збільшення навантаження до максимально можливої (для даного індивіда) . При проведенні велоерго - метричного тесту в 1000 робітників Г. Л. Апанасенко (1988) дійшов висновку: граничній величині фізичної працездатності, що гарантує стабільне здоров’я, відповідає потужність навантаження на останньому щаблі тесту, рівна для чоловіків 2,8, а для жінок —і 2,0 Вт/до* (відповідно 42 і 35 мол/кг ДУМАЮ. За даними Б. А. Пироговій (1985) , критичною границею потужності, показаної в максимальному велоергометричеськом тесті, уважається величина, рівна 190 Вт (або 3 Вт/кг для чоловіків і 2 Вт/кг для жінок) . Зменшення показників фізичної працездатності нижче зазначених величин приводить до прогресуючого росту захворюваності. Слід зазначити, що в процесі - занять оздоровчою фізичною культурою як функціональна проба використовується субмаксимальний велоергометричеський тест, по потужності навантаження відповідний 75% від належної вікової величини МПК. Оськільки між споживанням кисню й частотою серцевих ськорочень є тісна залежність, то збільшення навантаження в тесті виробляється до рівня ЧСС, що відповідає 75% від МПК. Потужність роботи, показана при цій величині ЧСС, і вважається максимальної для даного випробуваного. При проведенні субмаксимального велоергометричес - кого тесту (75 % МПК) у здорових чоловіків 30-80 років отримані наступні результати. Хоча показники фізичної працездатності найбільше об’єк
тивно відбивають рівень фізичного стану, для його оцінки можуть використовуватися й інші методи, засновані на кореляційній залежності між величиною МПК і основними функціональними показниками систем життєдіяльності організму. Так, кількість здоров’я можна орієнтовно визначити, користуючись бальною системою оцінок рівня фізичного стану. Залежно від величини кожного функціонального показника нараховується певна кількість балів (від —і2 до -(-7) . Рівень здоров’я оцінюється по сумі балів всіх показників. Одна з таких систем запропонована професором Г. Л. Апанасенко. Така система оцінки рівня здоров’я може використовуватися в лікарсько-фізкультурних диспансерах або кабінетах здоров’я при поліклініках. Її перевага полягає в тім, що вона не вимагає проведення спеціального велоергометричеського тесту, необхідного для визначення фізичної працездатності. По даній системі оцінок безпечний рівень здоров’я (вище за середнє) обмежується 14 балами. Це найменша сума балів, що гарантує відсутність клінічних ознак хвороби. Характерно, що до IV і V рівня ставляться тільки особи, що регулярно займаються оздоровчим тренуванням (в основному бігцем) . Хоча така оцінка рівня здоров’я є менш точної, вона дозволяє за рахунок визначення найпростіших функціональних показників швидко провести масове медичне обстеження й диспансеризацію населення. У результаті виявляються особи з ослабленим здоров’ям і залучаються до занять фізичною культурою. При поглибленому медичному обстеженні осіб, що займаються фізичною культурою, і оцінці її ефективності бажано визначати також зміст у крові липопротеидов високої щільності, що є ведучими фактором у патогенезі атероськлерозу. Чим вище зміст ЛВП, тим менше небезпека розвитку патологічного процесу, і навпаки (безпечний рівень ЛВП для чоловіків —і 45 мг% і більше, для жінок —і 55 мг% і більше) . Кількісна оцінка рівня фізичного стану (УФС) дає коштовні відомості про стан здоров’я й функціональних можливостей організму, що дозволяє вжити необхідних заходів профілактики захворювань і зміцнення здоров’я. Установлено, що розвиток хронічних соматичних захворювань відбувається на тлі зниження УФС до певної критичної величини. Так, при масовому обстеженні осіб з різним фізичним станом (Г. Л. Апанасенко, 1988) виявлено, що захворюваність зростала паралельно зниженню УФС. У групі обстежених з високим УФС (101 % ДМПК і вище) не виявлено хронічних соматичних захворювань, у групі з УФС вище за середнє (91 -100%ДМПК) захворювання виявлені в 6 % всіх обстежених, у групі із середнім УФС ( 75-5-90%ДУМАЮ різні хронічні захворювання-уже в 25% обстежених. Аналогічні дані отримані Е. А. Пироговій (1985) при обстеженні жителів міста Києва у віці 18-75 років. Різні порушення в діяльності серцево-судинної системи виявлені лише в групі обстежених з III і IV рівнем фізичного стану, що ськлало 7% всіх спостережуваних. При цьому відзначалися зниження ськорочувальної й “насосної” функцій серця, підвищення артеріального тиську. У чоловіків старше 50 років з УФС нижче середнього (75 % ДМПК) у ряді випадків диагностировани атероськлероз і коронарна хвороба серця, деякі з них перенесли інфаркт міокарда. Таким чином, безпечний рівень соматичного здоров’я, що гарантує відсутність хвороб, мають лише люди з високим рівнем фізичного стану. Зниження УФС супроводжується прогресуючим ростом захворюваності й зниженням функціональних резервів організму до небезпечного рівня, що граничить із патологією. Слід зазначити, що відсутність клінічних проявів хвороби ще не свідчить про наявність стабільного здоров’я. Середній рівень фізичного стану, мабуть, може розцінюватися як критичний. Подальше зниження Уфі вже веде до клінічного прояву хвороби з відповідними симптомами. Таким чином, рівень соматичного (фізичного) здоров’я відповідає цілком певному рівню фізичного стану. У зв’язку із цим найважливішим завданням вітчизняної охорони здоров’я є обстеження всього дорослого населення з метою діагностики УФС і його підвищення за допомогою засобів оздоровчої фізичної культури.

Pages: 1 2 3