Бальзак ніколи не моралізує із приводу своїх героїв. Він об’єктивно зображує діалектику їхнього підйому й заходу, мотивує той і інший взаємодією між характерами й сукупністю об’єктивних умов. Таким чином, основним, що зв’язує цей роман в одне ціле, є сам суспільний процес. Найглибший зміст особистої загибелі Люсьена полягає в тім, що ця загибель є типовою долею поета в епоху розвиненого буржуазного будуючи

Д’ Артез - Бальзак говорить в "Втрачених ілюзіях": "Що таке мистецтво? Не що інше, як згущена натура". Але це згущення натури ніколи не буває в нього формальним "прийомом"; воно являє собою зведення суспільного, людського змісту тієї або іншої ситуації на вищий щабель

Люсьен на початку, своєї кар’єри повинен написати статтю про його роман, що захопив, Натана. Через кілька днів він повинен у другій статті виступити проти нього. Це завдання спочатку приводить Люсьена, новоспеченого журналіста, у замішання. Але спершу Лусто, потім Блонді пояснюють йому, у чому складається його завдання, приводять міркування, з такою спритністю підкріплені посиланнями на історію літератури й естетику що вони повинні здатися переконливими не тільки для читачів статті, але й для самого Люсьена. Після Бальзака багато письменників зображували безсовісність журналістів і розповідали про тім як пишуться статті, що суперечать переконанням їхніх авторів. Але тільки Бальзак розкриває всю глибину журналістської софістики. Зображуючи обдарованість розбещених капіталізмом письменників, він показує також, як вони доводять до віртуозності ремесло софістики, уменье заперечувати й затверджувати будь-яке положення з такою переконливістю, щоб змусити повірити, начебто вони висловили свої щирі погляди

Висота художнього вираження перетворює зображену Бальзаком біржу, на якій спекулюють духовним життям, у глибоку трагікомедію буржуазного класу

"Втрачені ілюзії" були першим "романом розчарування" в XIX столітті. Бальзак зображує епоху, так сказати, первісного капіталістичного нагромадження в області духовного життя; послідовники ж Бальзака, навіть найбільші серед них (наприклад, Флобер), мали справу із уже, що відбувся фактом, підпорядкування собі капіталізмом усіх без вилучення людських цінностей. У Бальзака ми знаходимо, тому, напружену трагедію, що показує становлення нових відносин, а в його спадкоємців - мертвий факт і ліричний або іронічний сум із приводу того, що вже свершилось.

Pages: 1 2